Unknown - Ромео і Джульєтта

Капулетті Ідіть же, йдіть, бо взавтра ж і до церкви!

Джульєтта і мамка виходять.

Синьйора Кап. Не встигнемо все влаштувать на завтра:

Таж скоро ніч!

Капулетті Замовкни! Тсс… Я сам

Візьмусь за справу - і ручусь тобі,

Що буде все гаразд, моя дружино.

Іди ж мерщій Джульєтті поможи

Убрання вибрати. А я не ляжу,

Не спатиму я нині. Залиши

Мене самого. Нині - я хазяйка!

Гей, ви! Розбіглися? Ну, добре, я

Піду вже й сам і сповіщу Паріса,

Щоб він на ранок лагодивсь, на завтра.

І як мені на серці легко стало,

Коли отямилось дурне дівча!

Виходять.

СЦЕНА З

Кімната Джульєтти.

Входять Джульетта й мамка.

Джульєтта Так, це найкраще вбрання. А тепер

Лиши мене на самоті. Всю ніч

Молитися я мушу, люба няню,

Щоб небеса до мене усміхнулись,

Адже ж ти знаєш, чим я завинила.

Входить синьйора Капулетті.

Синьйора Кап. Клопочетесь? Чи вам допомогти?

Джульетта О ні, синьйоро. Вибрали ми все,

Що треба буде нам до шлюбу взавтра.

Будь ласка, залишіть мене саму;

А няня хай цю ніч вам допоможе,

Бо повні руки маєте турбот,

Так спішно все й раптово…

Синьйора Кап. На добраніч!

Лягай. Тобі спочинок необхідний.

Синьйора Капулетті й мамка виходять.

Джульєтта Прощайте! Чи побачимось ми з вами,

Те знає бог… Якийсь холодний страх

Проймає млосно жили і неначе

Морозом сковує гарячу кров…

Покличу їх… Мені самій так тоскно!

Вернися, няню! Що ж їй тут робити?

Зіграть цю сцену мушу я сама!

Сюди фіал!

А що, коли цей трунок не подіє?

Таж силою мене звінчають з графом.

Ні, ні!.. Ти порятуєш… Ляж отут!..

(Кладе поруч себе кинджал)

А що, як дав мені чернець отруту,

Щоб вбить мене підступно, боячись

Себе збезчестити, коли б відкрилось,

Що він мене з Ромео повінчав?

Боюсь, що так… Проте - не може бути:

Бо ж він уславився святим життям…

Ні, я не допущу лихої думки!

А що, як я лежатиму в труні

И прокинуся у склепі надто рано,

Раніше, ніж туди Ромео прийде,

Щоб визволить мене? Жахлива мить!

Тоді я задихнутись можу в склепі,

Якого паща темна і смердюча

Так рідко дихає повітрям чистим,

І вмерти там, Ромео не діждавшись!

Або, якщо я виживу, тоді…

Лиш уявить собі: навколо смерть,

І темна ніч, і це жахливе місце -

Могильний стародавній склеп, притулок,

Де сотні літ складають кістяки

Всіх наших предків, де лежить Тібальт

І де під саваном вже гнити став…

Де, кажуть, привиди мерців блукають

Вночі якоїсь певної години…

О боже, боже!.. Що, як я прокинусь

Занадто рано?.. Сморід навкруги…

Жахливий сморід… і глухе стогнання,

Що схоже на стогнання мандрагори,

Коли її висмикують з землі,-

Той звук доводить смертних до безумства…

О!.. Що, як я, прокинувшись від жаху.

Там збожеволію поміж страхіть

І кістяками гратися почну

Похованих прапращурів моїх,

Зірву з кривавого Тібальта саван

І, кістку предка раптом ухопивши,

Сама собі я череп розіб’ю?..

О, гляньте, гляньте! Там мій брат Тібальт!..

То дух його чигає на Ромео,

Який його рапірою вразив…

О, стій, Тібальте, стій! Я йду, Ромео!

Іду вже, йду… Цей трунок п’ю за тебе!

(Падає на постіль)

СЦЕНА 4

Зала в домі Капулетті.

Входять синьйора Капулетті й мамка.

Синьйора Кап. Візьми ключі і прянощів додай.

Мамка Айви і фініків в солодке просять.

Входить Капулетті.

Капулетті Ну, швидше, швидше, швидше! Другі півні!

Вже вибив дзвін на вежі три години.

Голубко Анжеліко, доглядай,

Щоб печиво, бува, не підгоріло,

Та не шкодуй припасів!

Мамка Годі вже.

Ідіть, ідіть. Горшки - то бабське діло.

Лягайте вже! Заслабнете на ранок,

Якщо не спатимете цілу ніч.

Капулетті Овва! Доводилось мені частенько

Не спать ночей задля речей пустих,

А ще ніколи я не слабував.

Синьйора Кап. О так, ти був колись гульвіса добрий!

Любив ночами полювать мишей.

Тепер вже я не спатиму ночей,

Для того щоб ти добре спав ночами!

Синьйора Капулетті і мамка виходять.

Капулетті Ох, ревнощі! Ох, ревнощі! Стривай.

Гей, хлопче, що несеш?

Входять троє чи четверо слуг з рожнами, дровами

й кошиками.

1-й слуга Для кухаря, синьйор, а що - не знаю.

Капулетті Мерщій! Мерщій!

1-й слуга виходить.

Гей, слухай, ти, малий!

Дров принеси сухих! Спитай у П’єтро,

Він знає, де вони.

2-й слуга Я знаю й сам.

На плечах маю голову, синьйоре.

Сухі ми дрова знайдемо й без П’єтро.

Виходять.