Unknown - Ромео і Джульєтта

Синьйора Кап. То слухай, доню: ранком у четвер

Прекрасний, гідний дворянин шляхетний,

Граф молодий Паріс тебе до церкви

Петра святого поведе, і ти

Убійдеш, як щаслива наречена.

Джульєтта Ні, церквою Петра клянусь. Клянусь

Самим Петром. Ніколи я йому

Не буду за щасливу наречену.

Яка хапливість! Мушу я вінчатись,

Коли жених мене іще й не сватав.

Прошу вас, передайте ви синьйору,

Моєму батькові, що заміж я

Виходити бажання ще не маю.

Коли ж захочу - о, клянусь,- тоді

Скоріше я віддамся за Ромео,

Якого так ненавиджу, аніж

З Парісом поберуся. Справді радість!

Синьйора Кап. Ось батько твій; скажи йому сама,

І ти побачиш, як він прийме це!

Входять Капулетті й мамка.

Капулетті Як зайде сонце, падає роса.

Відколи ж нас покинув мій племінник,

На землю дощ паде.

Що, дівчинко-фонтане, ти в сльозах?

Ще злива? У малому тілі в тебе

Все вкупі - море, човен і вітрище!

В твоїх очах, які назвав би морем,

Припливи і відпливи сліз гірких;

Твоє маленьке тіло - човен утлий,

Що плаває серед солоних хвиль;

Твої зітхання - то бурхливий вітер,

Що бореться з потоком буйних сліз;

Коли відразу не настане тиша,

Борвій злама твого човна хисткого.

Ну, що, дружино? Ти уже сказала

Про те, що саме вирішили ми?

Синьйора Кап. О так, синьйоре, лиш вона не хоче

І дякує за честь. О, краще б я

З могилою, дурну, її звінчала!

Капулетті Що? Поясни ж бо! Поясни, дружино!

Вона не хоче? Як? І нам не вдячна?

І не пишається? І не вважає

За щастя те, що їй знайшли, негідній,

Ми гідного такого жениха?

Джульєтга Я не пишаюсь цим, проте вам вдячна,

Що ви його шукали. Я не можу

Пишатись тим, що виклика ненависть!

Та вам і за ненависть вдячна я,

Вона ж бо від любові.

Капулетті Що ти! Що ти!

Яке безглуздя! В чому, власне, справа?

«Пишаюся» і «вдячна» - і «не вдячна»,

І «не пишаюся»!.. Шановна панно,

Прошу тебе, залиш твої химери,

Подяками не сип і не пишайся.

Тендітне тіло краще приготуй,

Щоб у четвер до церкви йти з Парісом.

А ні - то поведу тебе на віжках.

Геть, немоче бліда! Дівчисько нице!

Геть, непотребнице!

Синьйора Кап. Облиш, шалений!

Джульєтта Навколішках благаю, добрий тату,

(опускається на коліна)

Дозволь хоча б одне промовить слово…

Капулетті До всіх чортів, дівчисько непокірне!

Геть, непотребнице! Ось вибирай:

Або в четвер ти підеш з ним до церкви,

Або не навертайсь мені на очі.

Мовчи. Не заперечуй. Ані слова.

Аж руки засвербіли… Ну, дружино,

Боліли серцем ми, що нам господь

Подарував лише одне дитятко;

Та бачу, що й одного забагато,

Що в цій одній для нас лише прокляття!

Геть, капосна!..

Мамка Рятуй її, господь!

Синьйоре, сором вам ганьбить дитину!

Капулетті А то ж чому, моя синьйоро мудра?

Пораднице, а прикусіть-но язика!

йдіть до кумась базікать, до сусідок.

Мамка Хіба кажу я щось погане?

Капулетті Ну, з богом! Ну!

Мамка Вже й говорить не можна?

Капулетті Заткніть безглузду пельку і мовчіть!

За чаркою базікайте про мудрість

З кумасями, а нам її не треба!

Синьйора Кап. Ви надто розпалились!

Капулетті Боже, боже!..

До сказу це довести може! Як?

Таж вдень, вночі, і пізно, й рано вдома,

І в товаристві, і на самоті,

Гуляючи чи лежачи в постелі,

Єдина думка: одружить її!

І ось знайшов їй жениха, нарешті,

Шляхетного, із знатної родини.

Він добре вихований, молодий,

Багатий, і вродливий, і розумний,

Талантів різних повен, як то кажуть,

Хорошої статури, як годиться,-

І раптом ця безглузда тонкослізка,

Незайманка, писклява лялька, погань,

Як щастя їй само пішло до рук,

Відповідає: «Я не хочу заміж»,

«Любить не можу», «я ще молода»,

«Прошу мені пробачити…» Гаразд.

Не підеш заміж,- я тобі пробачу:

Пасись, де хочеш, тільки з дому геть.

Дивися. Обміркуй. Я не жартую.

Четвер вже близько; зваж усе сама:

Як ти моя - віддам тебе за друга,

Як не моя - то хоч повісся з горя

Чи, жебраючи, здохни край дороги!

Клянусь душею, я тебе зречуся,

й моє добро повік твоїм не буде.

Одумайся - я клятви не зламаю!

(Виходить)

Джульєтта Невже немає співчуття у неба,

Щоб глянути в журбу мою до дна?..

О мамо люба, не женіть мене!

Лиш місяць, тиждень почекайте з шлюбом.

Як ні - мені готуйте шлюбне ложе

У тому ж склепі, де лежить Тібальт.

Синьйора Кап. Мовчи. Тобі я не скажу ні слова.

Роби, що хоч, мені ти не дочка!