Unknown - Ромео і Джульєтта

Мені порадять; а як ні - дивись!

Між мною і моїм великим горем

Я посередником візьму кинджал.

Хай ніж оцей кривавий нас розсудить -

Розв’яже з честю те, чого не зможуть

Ні розум твій, ні досвід розв’язати.

Я прагну смерті… О, відповідай!

Якщо нема рятунку, то - прощай!

Брат Лор, Стій, дочко! Стій! Я бачу тінь надії.

Рішучість одчайдушна тут потрібна.

Як той відчай, якому зараз ми

Повинні запобігти. Слухай, дочко:

Якщо ти зважилась себе убити,

Аби за графа не виходить заміж,

То зважся ти лиш на подобу смерті,

Щоб сором цей тяжкий тебе минув,

Який штовха гебе в обійми смерті.

Якщо ти згодна,- я допоможу.

Джульетта О, краще, ніж виходить за Паріса,

Звели мені стрибнути з тої вежі,

Або пошли мене в вертеп злочинців,

Або штовхни мене в кубло гадюче;

Чи до ведмедя хижого прикуй

Або вночі замкни мене у склепі,

Де торохтять кістки страшних мерців,

Де повно жовтих черепів беззубих,

Або в могилу свіжу поклади,

Мене з мерцем в один закутай саван…

Все, все, про що я й слухати не можу,

Щоб не тремтіти з жаху,- все зроблю

Без страху, без вагання, щоб Ромео

Знайшов в мені дружину незрадливу.

Брат Лор. То слухай же, іди тепер додому,

Весела будь і згоду дай на шлюб.

А взавтра, в середу, влаштуй все так,

Щоб уночі самій зостатись в спальні:

З тобою няня завтра хай не спить.

Візьми оцей фіал. Як ляжеш в постіль,

Усю до краплі випий рідину.

І вмить тобі по жилах піде холод,

І летаргічний сон тебе скує,

Твій пульс замре; ні тіла теплота,

Ні дихання слабке - ніщо й ніколи

Не викаже, що ти іще жива;

Троянди уст твоїх і щік зів’януть,

Обернуться на попіл неживий;

Очей твоїх зачиняться враз вікна

Так, ніби їх загородила смерть

Від світла ясного життя; зомліє

Все тіло в тебе так, неначе мертве.

І ось в такій подобі смерті ти

Пролежиш рівно сорок дві години

Й прокинешся, як від солодких снів.

Коли ж уранці прийде наречений,

Щоб розбудить тебе, ти будеш мертва.

Тоді тебе, як звичай наш велить,

В найкращім вбранні, у труні відкритій

Перенесуть у старовинний склеп,

Де здавна спочивають Капулетті.

Тим часом, доки спати будеш ти,

Я сповіщу про все листом Ромео;

Він з’явиться сюди, і разом з ним

Ми будем ждать пробудження твого,

Й до Мантуї Ромео тої ж ночі

Тебе з собою візьме. Вихід є.

І від ганьби тебе він урятує,

Якщо несталість і жіночий страх

Не стануть на заваді смілій справі.

Джульєтта О, дай же, дай! Не говори про страх!

Брат Лор. Візьми і йди. Будь непохитна й дужа

У рішенні своїм. Я надішлю

До Мантуї ченця з листом негайно

Й про все твого Ромео сповіщу.

Джульєтта Любове, сили дай! У ній - рятунок.

Прощай, мій отче!

Виходять.

СЦЕНА 2

Кімната в домі Капулетті.

Входять Капулетті, синьйора Капулетті, мамка та двоє слуг,

Капулетті Всіх запроси, хто тут стоїть у списку.

1-й слуга виходить.

Ти кухарів найми десятків зо два.

2-й слуга Я вам поганих не найму, синьйоре; я випробую

їх спочатку: подивлюся, чи облизують вони собі пальці.

Капулетті І що ж тобі ця проба доведе?

2-й слуга Еге, синьйоре: поганий той кухар, який не об-

лизує собі пальців. А через те таких, які пальців собі не обли-

зують, я й не приведу.

Капулетті Іди вже, йди!

2-й слуга виходить.

Замало часу… Що, як ми не встигнем?

А де дочка? Мабуть, в духівника.

Мамка Авжеж, синьйоре.

Капулетті Він, може, наведе її на розум:

Свавільне і розбещене дівчисько!

Мамка Вона прийшла зі сповіді весела!

Входить Джульєтта.

Капулетті Ну, що, уперта? Де тинялась ти?

Джульетта Там, де мене покуту скласти вчили,

Що не скорилася і гріх вчинила.

Святий Лоренцо наказав мені

До ніг упасти і просить прощення.

Прости, мій тату, я тебе благаю!

Віднині я твоїй скоряюсь волі.

Капулетті Послать до графа! Сповістить його.

І взавтра рано вузол ми зав’яжем.

Джульетта 3 ним стрілась я у келії Лоренцо

И була до нього чемна і привітна,

Наскільки це пристойність дозволяє.

Капулетті Раз так, то і гаразд. Я радий. Встань.

Отак і слід. Я хочу бачить графа.

Пошліть мерщій по нього, я ж сказав!

Як перед богом, наш отець - святий:

Йому недарма дякує все місто.

Джульєтта Ходімо, няню, у мою кімнату:

Ви допоможете мені як слід

Оздоби вибрать на ваш смак, пристойні,

Якими взавтра я себе прикрашу.

Синьйора Кап. Не взавтра, а в четвер, ще маєм час.