Unknown - Ромео і Джульєтта

світу… Чума на ваші, обидві родини! А, сто чортів! Щоб якийсь

пес, пацюк, миша, кицька вдряпнула людину на смерть! Хвалько,

негідник, що вчився битися за арифметичною книжкою! І якого

чорта встряли ви між нас? Він мене ранив з-під вашої руки.

Ромео Хотів я повернути все на добре.

Меркуціо В якийсь будинок відведи мене,

Бенволіо, бо я вже зомліваю…

Чума, чума на ваші дві родини!

Зробили з мене харч для робаків!

Загинув я!.. Чума на вас, чума!

Меркуціо й Бенволіо виходять.

Ромео Найближчий родич князя й друг мій щирий

Прийняв за мене тут смертельну рану,

Бо честь мою заплямував Тібальт!

Отой Тібальт, з яким тому годину

Породичався я! О найсолодша!..

Моя Джульєтто, це краса твоя

Мене таким розніженим зробила,-

У честі сталь в душі розгартувала.

Входить Бенволіо.

Бенволіо Ромео! О Ромео! Вмер Меркуцьйо!

Його безстрашний дух над хмари злинув,

З презирством відвернувшись від землі!

Ромео О чорний день! Це лиш початок бід!

За ним кінець зловісний прийде вслід…

Входить Тібальт.

Бенволіо Сюди Тібальт скажений поспішає.

Ромео Тібальт живий! Меркуціо - немає!..

Лети ж на небо, лагідна покірність!

Веди мене, вогненноокий гніві

Візьми назад «негідника», Тгбальте,,

Якого ти в лиде’мені шпурнув!

Меркуціо іще душа витає

Невисоко над головами в нас -

Чекає на твою, щоб взять з собою.

Чи ти, чи я,- котрийсь із нас повинен

Рушати з нею в цю останню путь!

Тібальт Хлопчисько! Ти був тут із дайм у парі,

То й далі будь із ним!

Ромео Іще побачим!

Б’ються. Тібальт падає.

Бенволіо Тікай мерщій, Ромео!

Збігається народ! Тібальта вбито!

Чого ж ти як укопаний стоїш?

Тікай: тебе на смерть засудить князь,

Якщо захоплять! Утікай скоріше!

Ромео Я тільки блазень у руках фортуни!..

Бенволіо Чого ж стоїш? Тікай мерщій, Ромео!

Ромео виходить.

Входять городяни і стражники.

1-й стражник Куди утік отой, що вбив Меркуцьйо?

Куди Тібальт, його убивця, втік?

Бенволіо Ось тут Тібальт.

1-й стражник Синьйоре, підведись!

Ім’ям володаря, іди за нами!

Входять князь з почтом, Монтеккі, Капудетті :з дружинами

та і н ш і.

Князь Хто тут почав оцю мерзенну чвару?

Бенволіо О князю наш! Слова мої печальні

Послухай про обставини фатальні.

Тут той лежить, кого убив Ромео

За те, що він убив твого Меркуцьйо.

Старий Кап. Тібальт! Мій небіж рідний! Братів син!..

О князю наш! Пролито кров його!..

Ятацо ти справедливий, володарю,

За нашу кров Монтеккі кров пролий!

О небіж, небіж’..

Князь Бенволіо, скажи, хто бій почав?

Бенволіо Тібальт, що від руки Ромео впав.

Ромео чемний був, просив подумать,

Що привід в них такий пустий для сварки,

Загрожував і вашим гнівом теж.

Однак це все,- хоча і говорилось

Спокійно, ввічливо й сумирно вельми,

Не спромоглось Тібальта вгамувати,

Шалена вдача не скорилась; він

Зоставсь глухий до мирних слів Ромео

й своєї зброї гостру сталь направив

Відважному Меркуціо у груди.

Той закипів, схопився теж за зброю,

І розпочавсь між ними смертний бій.

Меркуціо рукою однією

Від себе смерть завзято відбивав,

А другою він слав її Тібальту,

Який майстерно теж оборонявся.

«Спиніться, друзі!» - закричав Ромео

І швидше слова смілою рукою

Він вибив згубну зброю їм із рук.

Та з-під його руки устиг Тібальт

Уже вразить Меркуціо смертельно.

Тібальт утік, а потім повернувся.

Вмить помстою Ромео запалав,

Бій спалахнув нараз, мов блискавиця!

Я ще не встиг вхопитися за зброю,

Як на землі лежав уже Тібальт,

Поранений на смерть. А наш Ромео,

його убивши, звідси вже тікав…

Нехай умру, коли я що збрехав!

Синьйора Кап. Монтеккі родич це - він сфальшував,

Із приязні неправду він сказав!

В тій чорній справі двадцять душ було,

Одного вбито, як до звад дійшло.

Владарю, вбивцю мусиш засудити!

Тібальт сконав - Ромео теж не жити!

Князь Тібальта вбито - таж убив він сам!

За смерть Меркуцьйо хто заплатить нам?

Монтеккі Ні, не Ромео мусить вам платити!

Він те зробив, що мав закон вчинити.

Убивство друга вимага відплати,-

Тібальта мусив смертю він скарати.

Князь За вчинок цей свавільний і злочинний

Вмить висланий він буде на чужину.

Від ваших чвар, запеклих і проклятих,

Доводиться й мені тепер страждати.

Тут пролилася рідна кров моя,

й суворо винних покараю я.

Наразитеся на тяжку відплату