Unknown - Ромео і Джульєтта

Меркуціо А далі те, що якби тут було двоє таких, як ти,

то скоро не залишилося б жодного, бо вони один одного вбили б.

Ти!.. Ого! Та ти здатний зчепитися з чоловіком за те, що в нього

в бороді на одну волосинку більше чи менше, ніж у тебе; ти ладен

зайти в сварку з чоловіком, який лускає горіхи на тій підставі, що в тебе очі горіхового кольору. Ну, чиє ж око, опріч твого, може

побачити в цьому привід до сварки? Таж у тебе в голові повно

сварок, як у яйці жовтка й білка, дарма що через численні колот-

нечі твоя бита голова така ж порожня, як і порожнє вилите яйце.

Полаявся ж ти на вулиці з якимось чоловіком за те, що він каш-

ляв і тим збудив твого собаку, який дрімав на сонці. Чи не ти

вилаяв якогось кравця за те, що той одягнув свій новий каптан, не дочекавшись великодніх свят? Хіба не ти зчепився з якимось

хлопцем за те, що той зав’язав нові черевики старою стьожкою?

І ти ще повчаєш мене не заходити в сварку?

Бенволіо Якби я так любив сваритись, як ти, то кожен

з радістю купив би право на мою спадщину, і чекати на неї дове-

лося б йому не більше ніж годину з чвертю. •

Меркуціо Як спадщину твою? Чи ти що тямиш?

Входять Тібальт та інші.

Бенволіо Клянуся моєю головою, сюди йдуть Капулетті.

Меркуціо Клянусь моєю п’ятою, мені це байдужісінько.

Тібальт Ідіть за мною! З ними хочу я

Поговорить! Добридень вам, синьйори!

Одному з вас сказать я маю слово.

Меркуціо Одному з нас - і тільки слово? Додайте до

цього слова ще що-небудь; наприклад, хай це буде слово й удар.

Тібальт Я готовий, синьйоре, якщо ви дасте мені до

цього привід.

Меркуціо А ви хіба не можете знайти привід самі без того,

щоб вам його дали?

Тібальт Меркуціо, ти співаєш в один голос із Ромео.

Меркуціо Співаю в один голос! Що таке? Чи не хочеш ти

часом зробити з нас менестрелів? А якщо ми й справді менестрелі, то стережися, бо ти нічого, крім дисонансів, від нас не почуєш!

Ось мій смичок. Ви в мене зараз затанцюєте,- він вас примусить!

Сто чортів! Співаю в один голос!

Бенволіо Ми тут говоримо на людній площі.

Знайдім затишніше для себе місце

Й образи розберім з холодним серцем

Чи розійдімося. Тут очі скрізь!

Меркуціо На те в людей і очі, щоб дивитись.

Мене ніхто не зрушить з місця, ні!

Тібальт Синьйоре, мир! Мені он той послужить.

Входить Ромео.

Меркуціо А що він, ваш слуга? І, може, носить

Ліврею вашу! От коли б на поле

Пішли ви й він за вами,- ну, тоді

Готовий буде він вам послужити.

Тібальт Ромео, я ненавиджу тебе,

Для тебе слова іншого й вітання

Не можу я знайти, окрім «невдйнк»)

Ромео Проте, Тібальте, в мене є причина

Любить тебе; вона тобі прощає

Образливі слова. Я не негідник.

Прощай! Як бачу, ти мене не знаєш.

Тібальт Хлопчисько! Не пробачити ніяк

Образ тяжких, що ти мені завдав!

Вернися ж і ставай мерщій до бою!

Ромео Ніколи я тебе не ображав

І більш тебе люблю, ніж ти гадаєш.

Але за віщо - зараз не скажу.

А через те, мій добрий Капулетті,

Чиє ім’я шаную так, як власне,

Не гарячкуй і з цього вдовольнись.

Меркуціо О ти, покоро, підла і ганебна!

Alia stoccata * змиє вмить її.

(Видобуває шпагу)

Тібальте! Щуролове! Гей, виходь!

Тібальт Чого тобі від мене треба?

Меркуціо Шановний котячий владарю, я хочу відібрати

лише одне життя з ваших дев’ятьох. А згодом, сподіваюся, ви до-

зволите мені витріпати з вас і решту вісім. Чи зволите витягти

вашу шпагу за вуха з піхов? Та швидше, а то моя раніше засвище

над вашими вухами.

Тібальт

(видобуваючи шпагу)

До ваших послуг!

Ромео Меркуціо, сховай рапіру в піхви!

Меркуціо Синьйоре, прошу! Де ваше passado?

(Б’ються)

Ромео Бенволіо, вперед! Виймай рапіру,

Ми виб’єм разом зброю в них із рук!

О, сором вам, синьйори! Схаменіться!

Тібальт! Меркуцьйо! Князь заборонив

На вулицях Верони колотнечу!

Тібальте, стій! Меркуціо мій добрий!

Тібальт і його спільники виходять.

Меркуціо Я ранений…

Чума на ваші два роди! Вмираю.

А він утік? І то живий-здоровий?

* Удар-укол (іт.).

Бенволіо Тебе поранено?

Меркуціо Дурниця! Лиш

Подряпинка, та досить і того.

Де паж мій? Хлопче, клич мерщій хірурга.

Паж виходить.

Ромео Кріпися, друже, рана неглибока.

Меркуціо Авжеж, вона не така глибока, як колодязь, і не

така широка, як церковна брама, проте й такої досить: вона зро-

бить своє діло. Приходь до мене взавтра, і ти побачиш, що я вже

буду спокійною людиною. Далебі, я надто переперчений для цього