Дэниель Пинк - Драйв. Дивовижна правда про те, що нас мотивує

13. Як би ви переробили свій офіс, кабінет чи будинок, ваше довкілля, його традиції та правила для того, щоб зумовлювати розвиток завзяття та майстерності для кожного, хто працює, вчиться або живе в ньому?

14. Беручись за виконання рутинних завдань, яких вимагає ваша робота, які стратегії ви можете запропонувати, аби активувати позитивний аспект ефекту Сойєра?

15. У «Драйві» багато говориться про мету – організаційну та індивідуальну. Чи є мета у вашої організації? Яка саме? Якщо ваша організація – некомерційна, то, незважаючи на тиск з боку конкурентів і незалежно від напрямку її діяльності, чи є її мета реалістичною?

16. Чи стоїте ви на стежині мети у своїй оплачуваній роботі, сімейному чи громадському житті? Що це за мета?

17. Сучасна система освіти надто залежна від поведінки типу Х. Чи згодні ви, що вона робить завеликий акцент на зовнішніх винагородах? Якщо так, то як нам змінити шкільну систему? Чи існує гнучкий спосіб поєднати внутрішню мотивацію та підзвітну відповідальність?

18. Якщо ви мати чи батько, як ви вважаєте, яку поведінку – типу І чи типу Х прищеплює ваше домашнє середовище вашій дитині (дітям)? Як саме? Чи варто щось змінювати?

19. Чи не нівелює Пінк поняття заробляння на життя? Чи не є його бачення Мотивації 3.0 надто утопічним? Тобто чи не носить Пінк, вибачте на слові, надто рожеві окуляри? [185] Тут автор жартівливо використовує гру слів: його прізвище Пінк з англійської перекладається як «рожевий».

20. Якими є речі, що насправді мотивують вас? Згадайте минулий тиждень. Скільки з тих 168 годин ви присвятили саме їм?

Ваші запитання [186] Якщо забажаєте, щоб ваше запитання було внесеним до «Дискусійного гіда» наступних видань « Драйву» , надсилайте їх прямо на мою адресу: dhp@danpink.com. :

_____________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________

Пройдіть вичерпне онлайн-оцінювання за адресою: www.danpink.com/drive.html.

Чи зацікавлені ви в постійних оновленнях у сфері науки та практики людської мотивації?

Підписуйтесь на «Драйв Таймз», безкоштовний квартальний імейл-бюлетень за адресою: www.danpink.com/drive.html.

А тепер знімаю капелюха перед тими, хто і мене мотивував, коли я писав цю книгу.

Дякую Джейку Морріссею з видавництва «Рівергед Букс», його редакторські навички можна порівняти з талановитою роботою терапевта. Він зробив «Драйв» кращою книгою, зумівши не звести її автора з розуму. Також дякую Джеоффу Кльоске – як справжній ентузіаст, він одним із перших підтримав цей проект. Висловлюю щиру подяку екстраординарній робочій групі видавництва «Рівергед» за їхній професіоналізм і терпіння.

Раф Сейгелін, як завжди, спритно й майстерно осягнув перспективність цієї книги ще до того, як я написав її та зумів відстояти її ідеї. Я вдячний йому за нагоду мати такого літературного агента й хорошого товариша. Щиро дякую талановитій Бріджет Ваґнер, яка розповіла про «Драйв» видавцям з усього світу.

Спасибі тобі, Ванессо Карр, за той значний шмат роботи, який ти проробила, вишукуючи дослідження із соціальної психології у найприхованіших місцях Інтернету та на запилених полицях університетських бібліотек. Роб Тен Па також доклав свій неймовірний талант, аби створити ілюстрації, що пожвавили мої менш значущі слова. Сара Рейнон надзвичайно мені допомогла у доопрацюванні проекту на його фінальній стадії. Запам’ятайте імена цих трьох людей – вони просто зірки.

Однією з радостей, які я пізнав під час роботи над цією книгою, була можливість проведення кількох довгих розмов та інтерв’ю з Михаєм Чиксентмихайі, Едом Деці й Річем Раяном, які впродовж тривалого часу були моїми особистими героями. Якби у світі існувала хоч якась справедливість, усі троє б стали лауреатами Нобелівської премії; і якби в тієї справедливості була хоча б дрібка почуття гумору, то їхньою номінацією була б економіка. Будь-які помилки або неправильна інтерпретація результатів їхніх робіт – це провина не їхня, а моя.

Як правило, на цьому моменті автори, які мають дітей, вибачаються перед ними за пропущені вечері. Але не я. Я не вечері пропускав, а практично все інше впродовж кількох місяців, які на цей час завели чудових діточок Пінка – Софію, Елайзу та Сола, яким присвячується «Драйв», – у безбатьківщину. На щастя, як ви вже, безсумнівно, зрозуміли, ви мені потрібні значно більше, ніж я вам.