Джон Эйкен - Можливо все!

Звичайно, я не думаю, що всі мої поради й системи ідеально підійдуть під будь-яку ситуацію, – але вони можуть стати чудовою точкою відліку для того, хто хоче не тільки вижити, а й досягти успіху – і в кризові, і в мирні часи.

Отже, перейдімо, нарешті, до першого розділу і подивімося, чи справді «Можливо все!»?

Я пам’ятаю, як сам уперше задумався про силу, серйозність і реальність простої фрази з двох слів: «МОЖЛИВО ВСЕ!»

Ці слова я, звичайно ж, у своєму житті чув не один раз. Іноді й по кілька разів на день! У багатьох західних країнах, у тому числі й у Сполучених Штатах, це твердження – фундамент дуже багатьох прав, свобод та ідей. Але коли тобі щось постійно толочать із самого дитинства, ти – з одного боку – мовби всмоктуєш це

«з молоком матері», а з іншого – уже не звертаєш на це уваги, перетворюючи могутні слова на буденний зворот. Тому мене й не здивувало, що по-справжньому я зміг розібратися в істинному значенні й реальній глибині цієї фрази лише через багато років.

Для багатьох слова «МОЖЛИВО ВСЕ!» порожні й поверхові, чергове гасло без практичного підтвердження… Що ж, таку позицію цілком можна зрозуміти, особливо в тих, хто сам ще не перейнявся всією глибиною цієї думки. А перейнятися нею може лише той, хто дозволить цій ідеї проникнути аж у глибини свого серця. Ось така гра слів, пані та панове.

«Добре, Джоне, припустімо. Перейнятися, проникнути, і все таке… Але навіщо про це замислюватися? Чи ж мало гасел, які не мають ніякого практичного стосунку до мого життя? Я взагалі вважаю, що в житті досягають успіху лише найщасливіші. Зловиш удачу за хвіст – і буде тобі “Можливо все”. А не зловиш – проживеш, як зумієш…»

Що ж, досить справедливе зауваження… Мені теж не раз спадала така думка. Але я як людина практична нічого не приймаю на віру без доказів. Тому в певний момент я вирішив з’ясувати, чи справді удача – настільки важлива складова успіху? І якщо так, то як «приручити» цю примхливу панночку? Адже кожному з нас хочеться жити так, як ми мріємо, досягати успіху, отримувати задоволення від життя… І якщо ключ до цього (на думку багатьох) – удача, варто розібратися в тому, як вона працює і чи може вона працювати на кожного!

Мої дослідження удачі тривали досить довго, й ось що я з’ясував. Феномен «удачі» обговорюють уже багато-багато років. Їй намагалися дати визначення, її прагнуть вивчити, про неї дискутують уже хтозна-скільки століть. Щодо удачі існує величезна кількість ідей, теорій і думок. За довгі роки було «виведено» і запропоновано величезну кількість дій, звичок, талісманів і ритуалів, які приносять або удачу, або нещастя. Але запитання «Чи є удача запорукою успіху?» залишається без відповіді, і дебати тривають досі.

З появою Інтернету кордони моїх пошуків помітно розширилися. Наберіть слово «удача» в пошуковій системі і в перших рядках побачите довжелезні списки речей, які приносять удачу чи навпаки – нещастя. Я склав свій список найпопулярніших із них. Наприклад, удачу приносять:

• п’ятак у черевику під п’ятою;

• підкови;

• чотирилиста конюшина;

• кроляча лапка (не знаю, яка саме з чотирьох);

• сонечко;

• слони із задертими хоботами;

• щасливе число сім.

Невдачу ж «гарантують»:

розбиті дзеркала (кажуть, удачі не буде сім років, якщо в таке подивитися);

• «п’ятниця, тринадцяте» і, звичайно ж, число тринадцять (саме тому в США в багатьох будівлях ви не знайдете тринадцятого поверху);

• чорні коти, що переходять дорогу;

• розсипана сіль (але її дію можна скасувати, кинувши дрібку солі через ліве плече, за яким, начебто, «чергує» ваш персональний демон; головне – не кидати через праве плече, де мешкає ваш ангел-охоронець);

• рукостискання через поріг;

• прохід під сходами;

• відкривання парасольки в приміщенні;

• зелені труси, одягнені в четвер (жартую, це я сам придумав щойно).

Тож усе, що я перерахував, приносить удачу? Чи навпаки – викликає нещастя? І – що найголовніше: чи може все це гарантувати мені успіх? Я не зміг знайти ніякого підтвердження цього, ні наукового, ні будь-якого іншого. Якщо говорити про мене, то я мав двох чорних котів, безліч разів проходив під сходами і, певна річ, розсипав чимало солі. Як бачите, я досі живий, і загалом усе складається непогано! Одне я можу сказати абсолютно точно: п’ятак у кишені для мене – значно приємніше, ніж під п’ятою. І в мене немає кролячої лапки. Знаєте чому? Бо очевидно, що самому кролику ця лапка удачі не принесла.