Віктор Савченко - «І бачив я звірину...»

Звірина мала ще десять рогів (ріг — символ влади. — В. С.), а на рогах її було десять вінців (гл. 13), «А десять тих рогів, що бачив ти їх, то десять царів, що ще не прийняли царства» (гл. 17).

До складу Радянського Союзу, що утворився 30.12.1922 року, спочатку ввійшли Росія, Білорусія, Україна, Азербайджан, Грузія, Вірменія (три останні були об'єднанні в Закавказьку Радянську Федеративну Соціалістичну Республіку).

У 1924–1925 роках у складі України було утворено Молдавську АРСР. Третій з'їзд Рад СРСР (травень 1925 р.) до складу Союзу прийняв Узбецьку РСР і Туркменську РСР. У складі Узбецької РСР було утворено Таджицьку РСР.

Отже, на 1925 рік Союз РСР складався: з Російської Федерації, Білорусії, України (у складі останньої — Молдавія), Азербайджану, Вірменії, Грузії у складі Закавказької РФСР; Узбецької РСР (у її складі Таджицької АРСР) та Туркменської РСР, тобто 10 республік.

Яким би не був статус тих десяти народів на час їх «добровільного» об'єднання, але це були етноси, котрі одвіку мали своїх царів, гетьманів, князів, господарів, ханів, емірів, тобто вінценосних державців. Щоправда, після утворення СРСР їхні одвічні «вінці» були замінені на герби також у формі вінків. Ось чому Іван Богослов пише, що на рогах у них були десять вінців.

Уже згодом, 1936 року Союз загарбав Казахстан і Киргистан, а 1940-го — Естонію, Латвію, Литву.

Ангол каже Іванові: «…десять царів (читай: перших секретарів), що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську на одну годину. 13. «Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині» (гл. 17). Здається, тут і пояснювати зайве. Правителі десяти держав, що входили до Союзу, мали якусь владу тільки короткий час. Невдовзі вони перетворилися на звичайних виконавців вказівок з Москви. Нищення влади в республіках було таким брутальним, що навіть дехто з тих, хто сповідував нову віру, пустили собі кулю. В Україні такими були Скрипник і Хвильовий. Усі, хто бодай трохи був наближений до влади, справді мали тільки одну думку. Той, хто смів мати іншу, будував «комуністичнй рай» для перших на лісоповалах, Біломорканалі тощо. А якщо вона була і зовсім відмінною, то він опинявся на тому світі.

6. «І ЇЙ (ЗВІРИНІ) дана влада над кожним племенем і народом, і язиком, і людом. 8 І їй вклоняються всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця (Ісуса Христа), заколеного від закладин світу» (гл. 13). Себто, ті, хто Бога не визнавав.

«11 І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила як змій (за Марксом). 12 І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонились першій звірині, що в неї вдзоровлена була її рана смертельна» гл. 13). Цією «іншою звіриною», поза всяким сумнівом, був Сталін. Після ХІ з'їзду партії (1922 р.) пленум обрав його генеральним секретарем ЦК, зробивши по суті повновладним володарем Російської Федерації і Радянського Союзу. Це і є два його роги. Спершу вони були, справді, подібні до ягнячих, та вже через десять років він так укріпився при владі, що вони стали чортячими. Сталін виконував усю владу «першої звірини» і за життя Леніна, і після його смерті. Він, власне, з Леніна зробив образ і присилував вклонятись йому. «13 І чинить вона великі ознаки, так, що й огонь зводить з неба додолу перед людьми. 14 І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їм чинити звіриною (мається на увазі перша звірина), що має рану від меча (коли ці рядки писав Іван Богослов, пороху ще не було, і що таке пістолет, він напевне не знав) та живе. 15 І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були».

Всі противники ленінізму, крім тих, кому пощастило емігрувати, були фізично винищені або запроторені до концтаборів, «16 І зробить вона, щоб усім — малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам — було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, 17 щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не мав знамення звірини, або числа ймення його…»

І хіба не так було? Купувалося тільки життєво необхідне. Торговельний промисел, втім, як будь-який інший (наука, література, мистецтво, економіка, політика), був доступний тільки тим, хто мав червону книжечку з Леніним — партквиток — знамення звірини. А число — знамення 18, кабалістичне число від суми цифр будь-яких із років; 1818, 1917, надто ж з 1881 — найжахливішого в історії людства.

«18 Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість».