Брюс Вілкінсон - Молитва Ябеца

Оцей Ябец — справжнє диво родоводу. Я назвав би його так: маленька велика людина Біблії. Мова про нього йде в розділі, де викладений родовід Юди, до якого рідко звертається читач, в одній із біблійних книг, що взагалі рідко читаються. У перших дев'ятьох розділах Першої книги Хронік подано генеалогічне дерево усіх колін Ізраїлевих за декілька тисячоліть — від Адама і до повернення з вавилонського полону. Ну, хіба не нудно? Довжелезний список (більш ніж п'ять сотень!) незнайомих і складних імен, достатньо щоби налякати навіть завзятого читача Біблії, який в зажурі перегортає ці сторінки…

Візьмемо четвертий розділ.

«Сини Юдині: Перец, Хецрон, і Кармі, і Хур, і Шовал…»

І це лише початок!

Ахумай

Їшма

Їдбаш

Гацелелпоні

Анув

Вам раптом захотілось відкласти книгу убік? Ваша рука вже мимоволі потяглась за пультом телевізора? Що ж, я вас розумію… Але прошу: побудьте зі мною ще трохи. Тому що після того як оповідач Першої книги Хронік просто перелічив один за одним сорок чотири імені, він зненацька перериває свій список ось такою короткою розповіддю:

«А Ябец був поважаний більше від своїх братів, і мати його назвала йому ім'я Ябец, говорячи: Я породила його в болісті. І кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: «Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене!» І Бог послав, чого він просив» (1 Хр. 4:9,10).

І вже наступний вірш, наче і не було нічого, продовжує сухий перелік імен: Келув, ПІуха, Мехір…

Щось в історії цієї людини змусило історика зупинитися на середині, прокашлятися і змінити інтонацію.

Начебто він раптом вигукнув:

— А, зачекайте хвилинку! Я просто зобов'язаний вам дещо розповісти про цього хлопця на ймення Ябец! Адже він на цілу голову вищий від інших!

У чому ж секрет такої репутації Ябеца? Можете перечитати всю Біблію уздовж і поперек, як це зробив я, але ви більше нічого про нього не знайдете, окрім того, що міститься в двох коротких віршах про цю людину. А саме:

• що жив-був нікому не відомий чоловік, чиє життя починалося дуже погано;

• і помолився цей чоловік незвичайною молитвою, яка складалася всього з однієї фрази;

• і все закінчилося надзвичайно добре. Зрозуміло, що вся справа тільки в цій його молитві. Саме ця простота і безпосередність, з якою Ябец кликнув до Бога, змінила його життя і залишила незгладимий слід у літописі народу Ізраїлю.

На перший погляд ці чотири прохання можуть здатися щирими, проникливими, навіть шляхетними, але, по суті, нічим не примітними. Однак у кожному з них криється величезний потенціал, який іде врозріз із звичайним, стереотипним способом мислення, властивим і вам, і мені. На наступних сторінках я спробую показати, як кожне з прохань Ябеца може призвести до дива у вашому житті, це просто вражає.

Пригадайте, будь ласка, коли востаннє Бог настільки владно втручався у ваше життя, що ви, поза всякими сумнівами, розуміли: це — Божа рука?

Коли ваше життя було таким, що у ньому постійно траплялися чудеса? Якщо ви схожі на більшість знайомих мені віруючих, то навряд чи знаєте, як просити в Бога подібного, і навіть сумніваєтесь чи варто це робити.

Те, чим я хочу поділитися з вами, вже відкрило могутні джерела Божої сили в житті безлічі Його служителів. Зовсім недавно я проповідував про благословення Ябеца в Далласі, цю проповідь слухали 9 тисяч чоловік. Під час обіду після проповіді один чоловік сказав мені:

— Брюсе, п'ятнадцять років тому я вже чув вашу проповідь про Ябеца, і з тих пір я не перестаю молитися цією молитвою. І приголомшливі зміни в моєму житті стаються одна за одною.

І з цим відразу ж погодився його друг, який сидів навпроти. Він, щоправда, сказав, що безупинно молиться цією короткою молитвою Ябеца протягом десяти років і спостерігає подібні результати. А його сусід, кардіохірург з Індіанаполіса, повідомив, що молиться тією ж молитвою протягом п'яти років. Я відповів їм:

— Друзі мої, я молюся молитвою Ябеца більше половини свого життя!

Оскільки ви читаєте цю книгу, я вірю, що і ви, так само, як вони і я, мрієте бути в очах Бога «поважнішими більше від своїх братів». Не в тому розумінні, що ви бажаєте братам досягти меншого, а в тому, що для себе не бажаєте нічого іншого, крім повного Божого благословення. І я вірю, що найглибше бажання вашого серця — у день, коли ви станете перед Ним, щоб дати Йому звіт, почути: