Василь Рубан - Бережа

Ми кличемо для щастя великого Тар'ягна,

наймужнiшого, щоб захопити в цiй битвi здобич,

Бога, який нас чує, який пiдтримує,

який ворогiв убиває, завойовуючи нагороди.

Тар'я!

Велика сила мужностi в тебе, Тар'я,

ти войовничий бик-самовладець,

грiзний, юний, мiцний, жагучий,

булавою володiєш всепроникною.

Ти могутнiй бугай норовистий,

переможець, захватник, поневолювач,

єдиний можний князь всього свiту,

веди арiйцiв на битву i розсели по землi.

В твоїй творчостi всi Боги присутнi,

сяючий, непереборний скрiзь,

Тар'я своєю величчю переростає Диво i Землю,

широкий великий повiтряний простiр виповнює.

В це чисте, глибоке, грiзне джерело

входить натхнення Бога-творця,

в Тар'ягна, як рiки в океан,

iдуть нашi сили i звiдти виходять.

Тар'я!

Ти великий Тар'ягне, це за тобою

Земля i Диво владу визнали,

ти вбив Змiя, виявивши силу,

рiки випустив iз неволi.

Вiд спалаху, як ти народився,

затряслося Диво i Земля,

затряслися кремiннi гори вiд страху перед твоєю

несамовитiстю,

розступились пустелi,потекли рiки.

З силою ти кинув булаву i розколов гору,

сила є засобом переможця,

оп'янiлий вiд сили убив Змiя,

води швидко потекли лоном.

Диво вважається твоїм батьком,

Ора вважається твоєю матiр'ю,

Ягна вважається твоєю душею,

ти досконалий,прекрасний i сильний.

Хто сам може Землю затрясти? –

Тар'я, бажаний князь для арiйцiв,

єдиного його iстинного українцi шанують,

бо вiн дарує i опiкується волхвами.

Вiн змушує до втечi змiшанi полки ворогiв,

вiн щедрий для тих, хто сильний,

вiн приносить здобич тим, хто викохує силу,

ми бажаємо твого, Тар'я, благословення.

Тому Тар'я вiдомий як переможець i вбивця,

бо вiн корiв у бою здобував,

коли Тар'ягн вiд лишку сили шаленiє,

все, що тверде, з жаху стає податливим.

Тар'я зiгнав до одного мiсця всiх корiв,

коней, овець, кiз – зiбрав весь товар,

багато укрiплених мiст поламав,

роздав багатства своїм воїнам.

Тар'я пiклується про свою матiр,

а також про батька пiклується,

тi, хто з криком «Слава!» б'ються в перших лавах,

є найкращими дiтьми Тар'ягна.

Бо вiн кого схоче з живого перетворить у мертвого,

щедрий до тих, хто змагається боєм,

розбиває камiння, як грiм дивний,

обдаровує тих, хто його славословить.

Вiн привiв у рух колесо Сонця,

зупинив Чорта, який хотiв Дарбога спинить,

кинув його в шкуру темної утроби,

води сiм'ям Вогню заплiднив.

На розстелену шкуру бика кличе волхв

усiх родичiв, своякiв i друзiв,

а також Тар'ягна в компанiю кличе,

князь-господар чекає сходу Сонця.

О Тар'ягне, будь товаришем своїм шанувальникам,

тим, хто тебе оспiвує, силу дай,

бо ж ми завжди тебе пам'ятаємо

i в бойовому походi i бiля священного Вогню.

Тож нехай щедрий Тар'ягн дасть достаток,

наш великий князь, наставник i управитель,

творимо йому треби i заговори,

дякуючи натхненно за те, що веде до звитяги.

Тар'я!

Хай прийде до нас Тар'я потужний,

герой наших страв покоштує,

хай, звеличений нашим славослов'ям,

сили свої незбагненнi, наче Див, розпросторить.

Сила дивовижного бугая тут панує,

вiн свiтлом ясним сяє для хiтi чоловiчої,

його сила духа нашому князю перейде,

арiйська сила всiх пересилить.

Хай прийде Ар'я до українцiв

з Дива, з Землi, з Дани,

iз сонячного єства разом з Перунами,

здалека, а також з точка жертовного Вогню.

Його, котрий володiє мiцним достатком,

Тар'ягна-героя, ми прославляємо,

того, хто булавою Змiя перемiг,

бо його хоробрiсть – це дорога до щастя.

На його подвигах нанизанi поколiння арiйцiв,

вiн рухає язик, котрий шанобу спiває,

володар багатьох благ наш поважний волхв,

хай ще й Тар'ягна сюди покличе.

Благословеннi твої красивi долонi,

коли ти, Тар'я, вручаєш подарунок волхву,

створена тобi молитва шаноблива,

дякуючи натхненню, злетiла з вуст наших.

Тар'я!

Я є людина i свiтло разом,

я – натхненний спiвом кобзаря,

я покорив Країну – син Дарбога,

перший князь Араяни – земне втiлення Бога.

Я дав землю арiйцям,

дав дощ, щоб земля родила,

рiки по руслах побiгли з моєї волi,

поклонiння Ягнi через мене прийшло.

П'яний вiд надлишку сили,

я розбив дев'яносто дев'ять загорож Шамбари,

а Дитинець зруйнував наостанку,

коли допомагав Бiлобоговi побороти Чорнобога.