Гелий Аронов - На байдарці - за снагою

На відміну від байдарки, катамарана в магазині не купиш. Його проектують і створюють власними руками потенційні мандрівники. Частіше всього зважуються на це або п'ятикласники - члени гуртка «Юний технік», або ж кандидати і доктори технічних наук.

Одного разу на Дністрі ми бачили такий катамаран. Його одинадцятеро авторів мешкали в п'яти містах і всю зиму заочно стругали, точили і пиляли деталі за спільним проектом (кожен - свою долю).

Зустрілися вони в заздалегідь призначений день на річці, за чотири дні зібрали не без труднощів своє дітище й урочисто рушили вниз за течією. Але з якихось таємничих причин катамаран не плив прямо, а в плавному вальсі кружляв на воді, викликаючи захват у місцевих хлопчаків.

Коли хвилин за п'ятнадцять ми опинилися поруч, виявилось, що у катамаранців одночасно тріснули обидва весла. «Переріз не витримав!» - з гіркотою повідомив один з авторів, що сидів на краю дощатого помосту в позі васнєцовської Альонушки. Більше ми їх не зустрічали...

Дехто надає перевагу плотові. Свого часу, якщо пам'ятаєте, такий похід (десь першої категорії складності) успішно здійснили відомі герої Марка Твена.

Багатьох це приваблює тим, що намет можна поставити прямо на плоту і, за бажанням, плисти цілодобово (виходячи на берег лише в критичних випадках).

Та є тут істотне «але». Якщо врахувати, як швидко зростають лави водоплаваючих туристів, і одночасно згадати, що плоти найчастіше збивають з колод, то мимоволі замислюєшся над сумною долею наших лісових масивів у найближчі 10-15 років...

Проте бувають і надувні плоти (на зразок велетенських гумових матраців з розкішним східним шатром посередині); інші ж туристи кладуть дощаний поміст на величезні автомобільні камери; зустрічали ми і пліт, плавучість якого забезпечували 60 камер для баскетбольних м'ячів - про його наближення прибережні мешканці дізнавались заздалегідь по безладній стрілянині, що лунала з річки: це лопалися камери-поплавці.

Аж ніяк не применшуючи значення і принадності всіх вищезгаданих видів туртранспорту, відзначимо лише: плоти й катамарани загалом підпорядковані волі течії. На них пливуть не поспішаючи і зі смаком. Відомі випадки, коли туристи-плотівники за два походи писали докторської дисертації, а за три створювали роман-трилогію.

Але людям енергійним і допитливим більше до душі байдарка. Адже на ній, крім весел, до ваших послуг ще й вітрило. Маючи достатні навички (і добрий вітер), можна розвивати таку швидкість і маневреність, як і яхтсмени. Більше того, байдарка має безсумнівну перевагу перед яхтою: їй не обов'язково мати стаціонарне вітрило. Байдарковий клівер або стаксель можна виготовити з чого завгодно: починаючи від поліетиленової скатертини і закінчуючи адміральськими штанами.

Нарешті, за бажанням, до борту байдарки можна прикріпити моторчик у півтори сили і без будь-яких зусиль плисти як за течією, так і проти. Але справжній водоплаваючий турист ніколи не дійде до такого ступеня падіння. Це буде просто блюзнірство.

Хороший робочий день байдарочника складає годин шість, ентузіасти, правда, йдуть годин по сім. Трапляються, розповідали, фанатики, які «калічаться» усі вісім. Більше не вийде ніяк. А решту часу? Решту часу - стоять. Звідси й висновок, що в байдарковому поході «стояти» - не менше важливо, ніж іти.

Як стояти? Де стояти? Яким чином стояти? Ось ті питання, що їх необхідно вирішити при щоденному виборі стоянки.

А відповідь формулюється зі спартанською суворістю, індіанським лаконізмом і тарасконським оптимізмом: «добре». Добре стояти! - таке основне гасло байдаркового походу. Причому, не треба бути оракулом, щоб з цілковитою певністю передбачити: серед учасників походу знайдеться група (щиро бажаємо, аби вона була невеликою), яка на першій стоянці, розмагнічена ландшафтом, близькістю багатої на молоко череди і чарівними доярками, викине гасло: «Стояти на смерть!»

Багаторічна практика дозволила виробити ті критерії, яким має відповідати середньостатистична стоянка.

Стоянка повинна:

1) бути безлюдною і розташованою якнайдальше від населених місць («Ми в похід пішли, щоб бути на природі, а не штовхатися серед...); знаходитися недалеко від села («Молочка б...», «Яблучок би...»);

2) на стоянці має бути вдосталь палива - і не якого-небудь, а сухих соснових гілок (див. розділ «Багаття»);

3) близько (ну ніяк не далі 20 метрів) повинен бути добрячий густий ліс, певна річ, листяний (бо від соснового яка втіха? - сама спекота...);