Чак Поланік - Чарівна ти

Пенні загальмувала.

— Іншими словами, ви запитуєте, чи я не повія?

— Я ставлю питання, — посміхнувся Бриллштейн, — чи якісь ваші унікальні можливості сприяли процесу дослідження? — Він промовив слово «унікальні» як образливе, брудне слово.

— Часом я мало не помирала, — відповіла Пенні. Вона намагалася не хвилюватися під його прискіпливим поглядом.

— Від болю? — Бриллштейн її ненавидів.

— Не зовсім. — Оскільки повсюди на неї витріщалися очі, єдиний безпечний вихід — дивитися на підлогу.

Бриллштейн змінив запитання.

— Ви пригадали, що містер Максвелл і до того проводив виснажливі еротичні дослідження…

Пенні розповіла присутнім усе, що пам’ятала про різних брахманів та куртизанок, яких згадував Макс. Описала Сивобороду Бабу, головну наставницю Максвелла, повідомила, що ця велична жінка мешкає прочанкою в Гімалаях, у печері. Саме там Максвелл її і знайшов. Пенні розповіла про те, як стара навчила свого учня-мільярдера еротичних технік, що відносилися ще до зачатків еволюції людини. Пенні не стала згадувати Кларіссу Хінд, не розповіла, як приречена пані президент спонукала Пенні також знайти та повчитися у цієї легендарної старої. Навіщо паплюжити пам’ять президента всім цим брудом?

І знов-таки втрутився Бриллштейн.

— Якщо мої запитання здаються вам, міс Гарриґан, ворожими, будь ласка, зрозумійте, що я дію лише задля вашої ласки. Адвокат, що захищатиме містера Максвелла, не буде з вами панькатися.

Пенні приготувалася дати гідну відсіч: розправила плечі, високо скинула підборіддя.

Бриллштейн скоса глянув на неї.

— Ви свідчите, що дозволили містеру Максвеллу анально стимулювати вас у залі шикарного французького ресторану? — Бриллштейн із задоволенням повільно підсмажував її. Поглядом робив розтин її тіла саме так, як безліч багатіїв-незнайомців на вечірках у Франції намагалися викрити її сластолюбні таємниці. Він, вочевидь, вирішив, що вона — несамовита німфа у ліжку.

Льодяним тоном Пенні відповіла:

— Ми з Максвеллом разом проводили дослідження. — Вона відчула, що він готується задіяти важку артилерію. Попри постійно працюючі кондиціонери, в залі засідань було спекотно, як у сауні. Чоловіки порозстібали комірці та послабили вузли краваток. Кілька жінок-компаньйонок, здавалося, розімліли від співчуття, обмахуючи себе юридичними документами, які тримали в руці.

— Чи відповідає дійсності той факт, — Бриллштейн звірився з нотатками, — що 17 квітня між сьомою та восьмою годинами вечора ви запевнили містера Максвелла, що насолоджувалися сорока сімома виразними оргазмами через те, що ви тепер називаєте «дослідження»?

Пенні завмерла. Це було правдою, але Бриллштейн жодним чином не міг дізнатися про цифри. Вона їх не згадувала. Він міг дізнатися такі подробиці в єдиному випадку — якщо порадився з Максвеллом. Від цієї думки їй стало моторошно: Бриллштейн таємно об’єднався з Максом.

Підбадьорений Бриллштейн наполягав на своєму.

— Цілу годину ваше серцебиття нараховувало в середньому сто вісімдесят ударів на хвилину. — Посилаючись на власні записи, він читав: — Швидкість дихання — сто дев’яносто один подих за хвилину. — Ці відомості він стовідсотково дізнався з Максових блокнотів. — Чи не вважаєте ви це гідною винагородою за свою участь у так званому «експерименті»? — Він самовпевнено посміхнувся, очі-ґудзики так і воліли, щоб вона почала заперечувати його припущення.

Не очікуючи на її відповідь, старший партнер клацнув кнопкою, якою була оздоблена кришка столу в залі засідань. Зі стелі відразу спустився екран. Інша кнопка оживила відеопроектор, із вбудованих динаміків почали лунати крики. На екрані з’явилося жахливо збільшене зображення оголеної жінки. Вона каталася на спині серед білих атласних подушок, пальці вчепилися в білі атласні простирадла. Поміж її стегон стирчала якась яскраво-рожева рукоятка. Коли оскаженілі здригання жінки погрожували вибити рожевий пристрій, у кадр потрапила рука чоловіка, якого не було видно на екрані. Вона притиснула пристрій на місце. На одному з пальців промайнув перстень з велетенським рубіном.

То була рука Макса. А на екрані — сама Пенні волала, немов сексуально розбещена дикарка.

— Міс Гарриґан, — з посмішкою дивлячись на екран, голосно спитав Бриллштейн, щоб було чутно навіть попри її рохкання, записане на касеті, — як же ви це поясните?

Пенні подивилася на Теда у пошуках підтримки, але він відвів погляд. Поставивши лікті на коліна, він закрив обличчя руками, у розпачі хитаючи головою.