Ніна Джордж - Маленька паризька книгарня

Вони часто любилися з тією ж зосередженою повільністю. Він знав кожен сантиметр її тіла, всі досконалі й недосконалі місця. Він гладив і пестив кожне таке місце, поки її тіло починало вірити, що для нього вона — найпрекрасніша жінка серед живих.

Якщо месьє Одинак не працював неповний день у книгарні в Баноні, він ішов на полювання.

Коли Катрін була в Парижі, ліпила на самоті на фермі, вела курси, продавала витвори мистецтва, пиляла, шліфувала, виправляла, він вирушав на пошуки найцікавіших книг у світі — у шкільних бібліотеках, де вони ховалися між настановами старих висохлих учителів і балаканиною садівників, у забутих печерах Аладіна та в необладнаних, саморобних бункерах часів Холодної війни.

Месьє Одинак розпочав власну торгівлю унікальними книгами з факсиміле рукописного оригіналу Санарі, який потрапив до нього обхідними шляхами. Семі наполягала, щоб її псевдонім залишився таємницею.

З допомогою Клодін Гулівер, реєстратора аукціонних домів із третього поверху будинку номер 27 на вулиці Монтаньяр, месьє Одинак скоро знайшов багатого колекціонера на цей єдиний примірник. Одначе саме те, що Жан Одинак піддавав потенційного покупця емоційному випробуванню, перш ніж продати йому книгу, створило йому репутацію ексцентричного книголюба, якого навіть солідна сума не зможе переконати продати книгу не тій людині. Іноді десятки колекціонерів вимагали продати їм ту чи ту книгу, та месьє Одинак вибирав людину, яка, на його думку, найбільше пасувала цій книзі як ідеальний друг, коханець чи пацієнт. Гроші були вторинні.

Месьє Одинак мандрував зі Стамбула до Стокгольма, із Лісабона до Гонконгу, вишукуючи найдорогоцінніші, найрозумніші та найнебезпечніші книги, а також особливі книги для читання перед сном.

Часто, ось саме так, як тепер, Жан Одинак сидить у літній кухні фермерського будинку із заплющеними очима, общипуючи квіти розмарину й лаванди, вдихаючи цей найбільш «корінний» аромат Провансу. Він пише свою «Велику Енциклопедію помірних емоцій. Керівництво для книготорговців, закоханих та інших літературних фармацевтів».

Зараз він робить запис під літерою «К»: «Кухонна втіха — відчуття, що на плиті тушкується смачна їжа, вікна запітніли і що будь-якої миті ваша кохана людина сяде за стіл разом із вами і, смакуючи запашні страви, щасливо дивитиметься у ваші очі. (Інша назва: „Життя“)».

Кухня Провансу так само різноманітна, як і його природа: риба на узбережжі, овочі в сільській місцевості, а в горах — баранина та страви з головного продукту того чи того регіону з додаванням бобових. На кулінарію одного регіону впливає оливкова олія, в іншому регіоні в її основі біле вино, а страви з макаронів характерні вздовж кордону з Італією. Поцілунок сходу і заходу в Марселі має присмак м’яти, шафрану й тмину, а Воклюз — це рай для любителів трюфелів і кондитерських виробів.

Між тим, багато інгредієнтів об’єднують кулінарні традиції жителів долини Рони та Лазурового берега: густа, запашна оливкова олія, часник, різні види помідорів (в’ялені, для салатів, соусів, супів, пирогів, піц, начинок тощо), козячий сир із Банону і свіжа зелень. Прованські кухарі ніколи не кладуть більше трьох таких інгредієнтів у свої печені та інші страви, натомість вони широко використовують шавлію або лаванду, тмин чи розмарин, фенхель або зимовий чабер.

Наступні рецепти типові для цього регіону, а їхні аромати й кольори залишили свій слід у його історії.

Ця страва схожа на рататуй , але з додаванням баклажанів, базиліку і томатного соусу. Зазвичай готується з дрібно порізаних овочів одного кольору. Смак цієї прованської страви залежить від якості та яскравості інгредієнтів. Овочі мають бути стиглі, «поціловані сонцем». Великі, без запаху, соковиті помідори нададуть страві ніжності. Не менш важливим є аромат свіжої зелені.

Інгредієнти (на 6 порцій)

2 міцні баклажани

2 великі цибулини

2 маленькі, смачні кабачки

3 червоні перчини

3-6 гострих, з фруктовим присмаком помідорів (або одна банка помідорів, порізаних шматочками)

Сіль, перець, часник, свіжий тмин