Ясунарі Кавабата - Країна снігу (збірка)

Здесь есть возможность читать онлайн «Ясунарі Кавабата - Країна снігу (збірка)» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2008, ISBN: 2008, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Країна снігу (збірка): краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Країна снігу (збірка)»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Все своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої смерті», — так сказав Ясунарі Кавабата (1899–1972) під час вручення йому Нобелівської премії 1968 року. Він сам визначав для себе шлях у житті та літературі і завжди слідував йому. Звідси — неповторна естетика творів Кавабати, зображення Японії та японців крізь призму вічних тем — життя і смерті, кохання і розлуки, радощів та смутку.
До збірки увійшли оповідання «Танцівниця з Ідзу», яке стало першим літературним успіхом письменника, та повісті «Країна снігу» і «Тисяча журавлів», які належать до найвідоміших творів Кавабати та неодноразово відмічалися літературними преміями та нагородами.

Країна снігу (збірка) — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Країна снігу (збірка)», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Тепер вона змирилася з тим, що їй не доведеться шукати щастя в місті — мрія виявилась нездійсненною. В її очах проглядало не гордовите невдоволення вигнанця, приреченого животіти в глухій провінції, а покірність людини, що колись плекала марні надії. Сама вона, мабуть, ні за чим не жалкувала, хоча Сімамурі й здалася засмученою. Якби Сімамура віддався цим думкам, то став би жертвою меланхолії і мусив би визнати, що його життя теж марне. Але він утримався від такої спокуси, бо перед ним була жінка із свіжим кольором обличчя, наче просякнута чистим гірським повітрям.

Як там не було, а зараз Сімамура дивився на неї зовсім іншими очима. Й хоч тепер вона була гейшею, йому забракло ніжних слів.

А тоді, п’яна, наче паралізована, вона вибухла: «Що це таке?! От прокляття! Я ж зовсім безвладна! Що зі мною?» — і люто вкусила себе за зап’ястя. Не встоявши на ногах, повалилася на мату і все повторювала: «Мені не жаль нічого. Нічогісінько. Але я не така, як вам здається. Я не така».

Сімамурі пригадалися ці слова, й він на мить задумався. Жінка не помітила й урвала його спогади словами:

— Опівнічний на Токіо.

Щойно пролунав паровозний гудок, як вона підвелася, рішуче розсунула сьодзі, відчинила вікно й, зіпершись на поруччя, сіла на підвіконня.

Знадвору війнуло холодом. Стукіт поїзда поволі віддалявся, аж поки не став схожим на шум вітру.

— Ти збожеволіла? Надворі ж мороз.

Сімамура підійшов до неї. Вітру вже не було. Перед вікном розстилався суворий нічний краєвид. Земля наче відлунювала тріскотінням сніжинок, що промерзали на холоді. Місяця на небі не було. Міріади зірок, мовби летючи до землі, яскравішали дедалі більше. Щораз далі назад відступало небо, чимраз густішою ставала його чорнота. Гори на межі країни снігу губили в сутінках свої зморшки й висіли край неба важкою чорною, мов сажа, масою. Над світом запанувала тиха злагода.

Здогадавшись, що Сімамура підходить до неї, жінка висунулась у вікно й грудьми налягла на поруччя. В тій позі на тлі ночі була не слабкість, а непохитна воля. «Невже все доведеться починати заново?» — подумав Сімамура.

Гори, незважаючи на свою чорноту, іноді раптом ставали білими від снігу. І тоді вони здавались прозорими й сумними. Між горами й небом зникала гармонія.

Сімамура поклав руку на шию жінки.

— Ти застудишся! Он як охолола.

Він спробував відтягти її від поруччя, але вона ще міцніше вчепилась за нього й захрипіла:

— Я піду додому!

— Іди!

— От тільки посиджу ще трошки…

— Тоді я піду скупаюся.

— Не треба. Побудьте тут.

— То зачини вікно.

— От посиджу ще трошки…

Селище наполовину ховалося за криптомеріями храмового гаю. Ліхтарі на станції — до неї від готелю десять хвилин автомобілем — так шалено миготіли, що, здавалось, от-от з дзенькотом луснуть від холоду.

Такої холоднечі Сімамура ще ні разу не відчував. Усе, до чого торкалися його руки, — жіноча щока, віконна шибка, власне ватяне кімоно, — було майже крижаним.

Холодком тягло й від мати, а тому Сімамура вирішив погрітися в купальні.

— Почекайте! Я з вами. — І жінка подалася слідом за ним.

Вона складала в кошик Сімамурину білизну, коли в купальню зайшов якийсь пожилець готелю. Помітивши жінку, що сховалась за Сімамурою, він збентежено промимрив:

— Ой, пробачте!

— Та нічого, заходьте. Ми підемо в оте відділення, — не довго думаючи, відповів Сімамура й, голий, з кошиком попрямував у суміжне жіноче відділення. Жінка пішла за ним. Хіба вони не могли б бути подружжям? Сімамура відразу, не оглядаючись, стрибнув у басейн. Від задоволення його аж поривало на сміх. Щоб стриматись, Сімамура нахилився до крана й голосно прополоскав водою рота.

Пізніше, вже в номері, вона підвела з подушки голову, покрутила мізинцем кучерики на скронях і мовила:

— Як же мені сумно!

Сімамурі спочатку здалося, що вона напіврозплющила свої чорні очі, та коли придивився, то побачив, що таке враження створювали її вії.

Жінка була така знервована, що цілісіньку ніч не склепила очей. Сімамура почув шурхіт обі й прокинувся.

— Вибачте, що я вас так рано збудила. Надворі ще темно. Гляньте! — Жінка вимкнула електричне світло. — Ви бачите моє обличчя?

— Ні, не бачу. Ще ж ніч!

— А ви пильніше придивіться. Ну що, видно? — Жінка відчинила вікно. — Ой, я забарилась. Уже розвиднюється. Час додому.

Стрепенувшись від ранкового холоду, Сімамура підвів голову з подушки. Небо було ще темне, а в горах уже наставав ранок.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Країна снігу (збірка)»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Країна снігу (збірка)» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Ясунари Кавабата - Танцовщица из Идзу
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Спящие красавицы
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Снежная страна
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Мэйдзин
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Аригато
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Природа
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Песнь об Италии
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Красотой Японии рожденный
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Цикада и сверчок
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Старая столица
Ясунари Кавабата
Ясунари Кавабата - Цикада и сверчок (сборник)
Ясунари Кавабата
Отзывы о книге «Країна снігу (збірка)»

Обсуждение, отзывы о книге «Країна снігу (збірка)» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x