Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

«Стріляють? - подумав він спочатку. - Чи, може, якесь зіткнення?»

Командир Ґа зупинився, і вони з Сан Мун вийшли, не зачиняючи дверцят.

Дорога була широка й темна, інших машин на ній не було. У цю вечірню пору сірі й сині відтінки сходяться в одне. Люди пекли ріпу коло бордюрів - у повітрі стояла гірка смуга диму на висоті пояса. Вони збіглися до машини подивитися, що сталося. На капоті лежало маленьке козеня з ґульками ріжків і вологими очима, що дивилися в нікуди. Хтось підняв голову, подивився на дах, де інші кози продовжували пастися й над ними засвічувалися перші зірки. Сліду на капоті не було, але оченята тварини ставали каламутними й наливалися кров’ю. Сан Мун затулила обличчя руками, і командир Ґа поклав їй руку на плече.

Раптом із юрби вискочила молодиця. Вона схопила козеня й помчала вулицею. Вони провели поглядом її, побачили, як гойдається козяча голівка, як з рота тварини по спині в жінки тече темна цівка. Тепер, зрозумів Ґа, юрба дивиться на нього. Для них він був янбан у пишній формі, з красунею дружиною.

Уже вночі вони прибули до Палацу Опери і Балету, майже порожнього, якщо не рахувати кількох десятків пар, які розійшлися маленькими групками, і їхні розмови перетворювалися на тихе бурмотіння під високими стелями, серед каскадів чорних завіс і темно-червоних килимів. На одному з верхніх балконів стояв тенор. Склавши долоні, він співав «Аріран», а внизу, незважаючи на напої та закуски, гості намагалися знайти задоволення в часі чекання перед тим, як матимуть щастя насолоджуватися славним товариством Великого Керівника.

«Аріран, Аріран , - співав тенор, - арарійо…»

- Ото, - показала Сан Мун, - Дак-Хо. Він директор Центральної Кіностудії. Але голос у нього просто незрівнянний.

Командир Ґа і Сан Мун обережно пішли до людей. Яка прекрасна була вона, коли йшла цією залою швидкими дрібними кроками й крізь корейські шовки проступали досконалі обриси її тіла.

Першими на неї звернули увагу чоловіки. У парадній формі й цивільних костюмах, вони зблискували золотими зубами в усмішках, наче Сан Мун і не зникала зі світського товариства так надовго. Здавалося, вони не звертають уваги на скасування прем’єри її фільму чи на появу актриси в товаристві незнайомця, убраного у форму її чоловіка, - немов то не було ознакою, що хтось із їхнього кола зник. Натомість жінки дивилися на неї з неприхованою зневагою, можливо, гадаючи, що коли будуть заодно проти Сан Мун, то не заразяться від неї тією недугою, якої боялися найдужче.

Сан Мун раптом зупинилась і озирнулася до Ґа, немов долала непереборне бажання його поцілувати. Ставши спиною до тих жінок, вона поглянула в очі Ґа на власне відображення:

- Я талановита актриса, - промовила вона до нього. - Я - талановита актриса, а ти - мій чоловік.

Ґа подивився в її невпевнені очі, які наче нічого не бачили.

- Ти - талановита актриса, - повторив він. - А я - твій чоловік.

Потім вона розвернулася, усміхнулась і пішла вперед.

Від групи відокремився якийсь чоловік і пішов їм навперейми.

Сан Мун завмерла, коли він наблизився.

- Командире Паку! - сказала вона. - Як ваші справи?

- Добре, дякую, - відповів він і, склавшись удвоє, мов кишеньковий ножик, поцілував руку Сан Мун.

Підвівши голову, він вигукнув:

- Командире Ґа, як довго ми не бачилися!

На обличчі Пака були сліди перестрілки з південнокорейським патрульним судном.

- О, давно, дуже давно, командире Паку!

- Правда! - промовив Пак. - Але скажіть, чи не помічаєте ви в мені якоїсь зміни?

Ґа подивився на форму Пака, на його масивні персні, на краватку, але все одно його увагу прикували шрами-смуги на щоці командира.

- Аякже, - зауважив Ґа. - Усі зміни - на краще!

- Авжеж, - погодився командир Пак. - А я гадав, ви розсердитеся: адже ви людина ревнива й амбіційна.

Ґа озирнувся до Сан Мун.

Він гадав, що вона в цей момент почуватиметься приємно й заспокоєно, але обличчя її залишалося обережним і напруженим.

Командир Пак показав на медаль у себе на грудях:

- Колись і ви отримаєте свій Хрест Сонґуну [42] Сонґун - запроваджена в КНДР політика, яка на перше місце ставить потреби армії. Тож, іншими словами, назву нагороди можна передати як «військовий хрест». , - промовив він. - Правда, дають його лише раз на рік, але хай це вас не спиняє!

Ґа сказав:

- То я, може, першим отримаю два такі одразу!

Командир Пак засміявся.

- Здорово сказано, Ґа! Так по-вашому!

Він поклав руку на плече Ґа, наче хотів прошепотіти йому якийсь жарт. Натомість потягнув Ґа за комір і підступно вдарив знизу під ребра, у печінку. Потім Пак пішов геть.