Брет Істон Елліс - Американський психопат

— Не так, — шепочу я до себе. — Я йобаний психопат.

— І що з того? — зітхає Евелін. — Вона не найрозумніша в світі дівчина.

— Ха! Це дуже м’яко кажучи! — вигукує Прайс. — Але й у Сташа — не найяскравіший розум. Ідеальна пара. Вони зустрілись на «Коханні з першого погляду» чи як?

— Облиш їх, — наполягає Евелін. — Сташ справді талановитий, і я певна, що Ванден ми недооцінюємо.

— Ця дівчина… — Прайс розвертається до мене. — Слухай, Бейтмене, ця дівчина, це Евелін розповіла… ця дівчина взяла в прокаті «Море трави», бо подумала, що це кіно, — він вдає, ніби ковтає щось, — про тих, хто вирощує марихуану.

— Я от подумав, — кажу я, — ми хоч знаємо, чим Сташ (у нього має бути прізвище, але не кажи, Евелін, я не хочу знати) заробляє на життя?

— Перш за все, — каже на його захист Евелін, — він цілком гідна і хороша людина.

— Та він питав про шербет із шоколадними крихтами, заради Бога! — волає Тімоті. — Про що ти говориш?

Евелін не зважає на нього і знімає свої сережки від «Тіна Чоу».

— Він скульптор, — каже вона сухо.

— Маячня, — відповідає Тімоті. — Я пам’ятаю, як говорив з ним у «Одеоні». — Він знову повертається до мене. — Це було, коли він замовив капучино з тунця і, якби його не виправили, достоту замовив би лосося au-lait [18] З молоком ( фр. ). . Він сказав, що влаштовує вечірки, і це робить його — не знаю, Евелін, виправиш, як помилюсь, — обслугою. Він — обслуга! — вигукує Прайс. — Не чортів скульптор!

— Та вгамуйся вже, — мовить Евелін, натираючи обличчя ще іншим кремом.

— Це наче сказати, що ти — поетеса. — Тімоті п’яний, мені цікаво, коли він нарешті звільнить приміщення.

— Ну, — починає Евелін. — Мене знали як…

— Ти йобана машина з обробки слів! — вибухає Тім.

Він підходить до Евелін і схиляється поряд з нею, вивчаючи своє відображення в дзеркалі.

— Тіме, ти погладшав? — задумливо питає Евелін. Вона оглядає його голову в дзеркалі й каже: — Твоє обличчя наче стало… круглішим.

Прайс мститься, нюхаючи її шию:

— Що це за чарівний… запах?

— «Обсешн» [19] «Obsession» — жіночі парфуми від «Кельвін Кляйн» («Calvin Klein»), випущені 1985 року. ( Прим. ред .) , — грайливо посміхається Евелін, м’яко відштовхуючи Тімоті. — Це «Обсешн». Патріку, забери свого друга від мене.

— Ні, чекай. — Тімоті голосно втягує носом повітря. — Це не «Обсешн». Це… це… — Його обличчя спотворює вдаваний жах. — О Боже мій, це ж «К’ю Ті Інстатан» для штучної засмаги!

Евелін робить паузу, зважує свої шанси. Вона знову оглядає голову Прайса:

— У тебе волосся випадає?

— Евелін, — каже Тім. — Не змінюй тему, хоча… — І вже щиро хвилюється: — Якщо ти вже згадала… гелю забагато?

Він стривожено проводить рукою по волоссю.

— Можливо, — відповідає Евелін. — Тепер, коли твоя ласка, сядь.

— Принаймні воно не зелене, і я не намагався обрізати його ножем для масла, — каже Тім, маючи на увазі колір Ванден і помітно дешеву, погану стрижку Сташа. Такі стрижки погані саме тому, що дешеві.

— То ти набрав вагу? — запитує Евелін, тепер уже серйозніше.

— Господи, — ображено каже Тім. — Ні, Евелін.

— Обличчя справді видається… круглішим, — каже Евелін. — Не таким… витонченим.

— Я не вірю, — повторює Тім.

Він вдивляється у дзеркало. Вона продовжує розчісувати волосся, але її рухи вже не такі впевнені, бо вона дивиться на Тіма. Він помічає це, знову нюхає її шию і, як мені здається, швидко лиже її й вишкірюється.

— То автозасмага? — запитує він. — Ти можеш мені зізнатись, це її запах.

— Ні, — серйозно відповідає Евелін. — Це ти нею користуєшся.

— Ні, якраз я — ні. Я ходжу в солярій і не брешу про це, — каже він. — А ти користуєшся «К’ю Ті».

— Це твої фантазії, — непереконливо захищається вона.

— Я ж казав, я ходжу в солярій, — пояснює Тім. — Так, це дорого, але… — він блідне. — Справді, «К’ю Ті»?

— Як відважно з твого боку визнавати, що ти ходиш у салон, — каже Евелін.

— «К’ю Ті», — пирхає Прайс.

— Я не знаю, про що ти, — говорить Евелін та повертається до розчісування. — Патріку, виведи свого друга геть звідси.

Прайс стає на коліна і починає обнюхувати голі ноги Евелін. Вона сміється. Я напружуюсь.

— Господи, — голосно стогне вона. — Забирайся звідси.

— Ти оранжева, — сміється він, стоячи навколішки, і кладе голову на її стегно. — Ти вся оранжева.

— Ні, — її голос звучить, як протяжне гарчання від болю та екстазу. — Йолоп.

Я лежу на ліжку і спостерігаю за ними. Тімоті намагається просунути голову під халат від «Ральф Лорен». Голова Евелін закинута назад від задоволення, вона намагається відштовхнути його, але грайливо, легенько б’ючи по спині щіткою від «Ян Хове». Я майже впевнений, що в Евелін із Тімоті інтрижка. Він єдина цікава людина серед моїх знайомих.