Йоанна Ягелло - Молоко з медом

— Що це з тобою? — спитала мама.

— Нічого, голова мені болить з дороги й узагалі, я піду ляжу, — сказала Лінка, а мама лише кивнула головою, бо чого б вона мала щось підозрювати? Бо — ні — вона нічого не знала.

Лінка зіщулилася в клубок на своєму дівочому ліжку, яке пам’ятало різні її проблеми, але такої, як ця — ні. Ліжко, яке під вагою цієї проблеми почало прогинатися. Заскрипіло дерево, зойкнув матрац, а Лінка заплакала, неначе цієї миті її світ скінчився. Усе мало бути не так.

Усе мало бути не так. Єва Барська, Лінчина мама, яку в родині називали Марисею, вийшла з автобуса й зникла в череві Центрального вокзалу. Тут смерділо одночасно сечею й кебабом, і від цього смороду їй зробилося недобре. Зусиллям волі стримала бажання блювати. Під час попередньої вагітності вона не почувалася так погано, як тепер. Мабуть, усе пояснювалося станом психіки. Усіма цими переживаннями. Відкрила пляшку води, зробила великий ковток і швидкими кроками рушила в бік перону. Раптом у мегафоні почувся спершу якийсь писк, а тоді голос, ніби той чувак був геть п’яний: «Потяг до Кракова відправляється із запізненням на годину. Час запізнення може змінюватися». Чорт забирай, ще й це. Що ж, піде випити чаю й усе як слід обміркує. Правду кажучи, вона не квапилася додому. Завернула, пройшла пасажем. Прочитала на дверях, прикрашених не надто апетитними фотографіями відбивної з картоплею й томатного супу, що в барі є також чай і кава, а тоді штовхнула двері. Не мала сили шукати затишнішого кафе. Усередині сидів якийсь похмурий чувак і сьорбав бульйон. Вона замовила чай і сіла якомога далі від нього, у самому кутку. Сльози ринули, коли намагалася ложечкою витиснути лимон. Наче то лимон завинив.

Звісно, це її провина. Вона була такою дурепою! На що тільки розраховувала? Що він скаже, що тепер вони будуть разом, що вдочерить Холіну? Але ж у неї був чоловік, а в нього — дружина. І її чоловік нічого не знав. Його дружина, мабуть, теж ні.

— Зрештою, звідки ти знаєш, що це моя дитина? — спитав Єжи.

Вона знала, звичайно, знала. Бо із чоловіком майже не спала. Лише тоді, коли той наполягав. І він завжди оберігався. Звичайно, колись було геть інакше, тоді, на початку. Але не тепер. Вони дуже віддалилися одне від одного. І Єва знала, що то була не тільки його, Кота, провина.

— Усі так кажуть, що не сплять із чоловіком, — мовив Єжи.

«Як це: усі?» — подумала вона. Які ще всі? До неї були якісь інші?

— Дитина, народжена в шлюбі, автоматично вважається дитиною чоловіка, ти ж знаєш. Але ж ти не хочеш сказати, що ви взагалі… — захвилювався раптом він.

«Раніше його це не цікавило», — подумала гірко. Бо якщо вони взагалі, то нікого не переконаєш…

— Майже ні, — вона проковтнула слину. — І він завжди оберігався.

— Коли останнього разу? — запитав. Який прагматизм! Неймовірно!

— Дай спокій. Адже йдеться про нас. Я тебе кохаю, — відповіла вона й глянула йому просто в очі, точніше, спробувала. Бо він уже відвів погляд і вона втупилася йому у вухо. Дивилася благально на це вухо, так, наче цей пелюсток шкіри, ледь зморщений, порослий волоссям, міг їй щось відповісти. Наприклад, що теж її кохає. Що він може розлучитися, і вона розлучиться, і вони житимуть разом довго й щасливо. Вухо віддалилося.

— Якщо ні, то треба тобі потурбуватися… Ну, розумієш? Який це термін? П’ятий чи шостий тиждень. Або позбудься, або… ну, сама знаєш. Дитина завжди може народитися передчасно.

— Ти радиш мені збрехати?

— Раджу тобі бути розсудливою. Ти ж знала, що я жонатий. Я не можу покинути дружину!

— Чому?

їй захотілося плакати.

— Я дружину не покину бо… маю гідність.

«То навіщо ти взагалі зі мною спав?» — хотілося їй спитати. Гідність! — Єва ледве не висміяла його. Він спокушав її за будь-якої нагоди, постійно розповідав, яка вона розумна, захоплювався її аналітичним розумом, а потім, на конференції в Закопаному, безсоромно її звабив… Вона розповідала йому геть про все, а тепер він став таким холодним, неначе то все сталося в якомусь сні, наче між ними взагалі нічого не було.

З мобільного додатка для вагітних:

10-й тиждень вагітності

Волоський горіх, 5 грамів, 3–4 см

Серденько твоєї дитини вже має 4 камери! Мозок розвивається дедалі швидше, дитина має повіки, вуха опиняються на своєму місці. Може, для тебе це дивно, але спершу вони розвивалися на шиї. Твоє дитя вже здатне ковтати навколоплідні води. Невдовзі, коли ти відчуєш його рухи, то зрозумієш, що якісь смаки йому до вподоби більше (переважно солодкі), а деякі — менше (наприклад, гострі).