Андрій Новік - Останній спадок

Майже всі телефони працювали з мережами 3G, 4G чи LTE, які використовують стійке шифрування для збереження безпечності каналу зв’язку між телефоном і локальною вишкою мобільної мережі. У разі відсутності доступу до таких мереж телефон переходив до з’єднання GSM, у якого немає автентифікації вишок, погані ключові алгоритми та слабкі алгоритми шифрування, що легко припускало злам. DRTbox застосовував цю функцію, реалізуючи атаку відкату, і таким чином повторно задіював усі атаки GSM для зламу шифрування. Окрім того, пристрій збирав IMEI– International Mobile Equipment Identity , міжнародний ідентифікатор мобільного пристрою, — число, унікальне для кожного апарата. Контрольний пристрій DRTbox фактично виконував атаку man-in-the-middle , яку майже не могло бути виявлено користувачами та яка давала змогу правоохоронцям перехоплювати розмови й повідомлення і злочинців, і пересічних осіб.

Одначе той пристрій — лише маленьке гіменце порівняно з гнояркою після того, як коров’ячій череді згодували тонну проносного. Секретна розвідувальна програма PRISM , про яку випитував Гендерсон, була ледь не вершиною технологій збору даних. Вона передбачала можливість стеження за будь-якими користувачами, — і громадянами США, і особами поза межами країни, — використовуючи глобальну мережу інтернет. За допомогою PRISM АНБ отримувало дані електронної пошти; відео-, фото- та голосові повідомлення; передавані файли, паролі й особисту інформацію із соціальних мереж, як-от Facebook . У листопаді 2010 року обмеження з боку керівництва АНБ було скасовано й співробітники агентства почали обробляти дані телефонних дзвінків та інтернет-листування для перевірки активності іноземних розвідок. Система прослуховування давала змогу зводити дані про телефонні дзвінки в єдину схему з інформацією з відкритих, комерційних та інших джерел, інформацією страхових ідентифікаторів, банківських кодів, профілів Facebook , пасажирських списків на транспорті, списків виборчих дільниць. Збір міг поширюватися через знайомства від однієї людини до десяти чи двадцяти окремих гілок.

— PRISM ? — насмішкувато запитав Фостер. — Ти ж знаєш, що після зливу Сноудена [35] 3 червня 2013 року колишній працівник ЦРУ та АНБ США Едвард Джозеф Сноуден передав газетам The Guardian і The Washington Post засекречену інформацію про відстеження урядом США інформаційних систем багатьох країн світу, прослуховування та збір даних про громадян США й не тільки. Едварда Джозефа Сноудена було заочно звинувачено в шпигунстві й оголошено в міжнародний розшук. Зараз підозрюваний проживає в Росії, яка надала йому політичний притулок. нам ведеться несолодко. Особливо з цією програмою збору даних.

— Усе буде лише в межах країни, — запевнив його Гендерсон. — Це до біса потрібно, інакше я б не телефонував. Ти ж знаєш.

Голова Управління технічною розвідкою важко зітхнув і кілька секунд обдумував, що відповісти.

— Подивлюся, що зможу зробити, — врешті сказав він.

— Дякую.

Гендерсон не наважувався першим закінчити розмову, вичікуючи на наступні слова Томаса Фостера. Упевненість у виконанні прохання була непохитною, залишалося тільки зробити так, аби борг не довелося сплачувати. Якщо все закінчиться добре, Фостер ще сам подякує йому за нагоду допомогти.

— Надішли, кого саме слід прогнати.

— Чудово, — стримано зрадів Гендерсон.

— На зв’язку, — мовив Фостер і вимкнувся.

Залишалося чекати.

Мелані стояла на пероні Stazione Salerno . Подолавши шлях літаком із Нью-Йорка до Рима, а звідти поїздом упродовж двох годин до Салерно, жінка сподівалася на незаплановану зустріч. Він не бачив її багато років, і ймовірність того, що повірить, була нікчемно малою, та жінка вирішила не відступатися.

Вийшовши з вокзалу, американка опинилася на Piazza Vittorio Veneto . Там стояло безліч автобусів, що чекали на своїх туристів, які метушилися довкола з мапами в руках і фотоапаратами напоготові. Мелані відшукала припарковане біля узбіччя таксі — старезне та напіврозвалене, зі старанно затертими подряпинами на бампері й кутах капоту, колись яскраво-червоне Alfa Romeo . Вона наблизилася до автомобіля, привіталась із водієм ламаною італійською та сіла на заднє сидіння. У салоні авто виявилося геть чистим, навіть запахи приємно лоскотали носа, що було доволі незвично після мільйонів поїздок нью-йоркськими жовтими кебами.