Іен Мак'юен - Ієн Мак'юен. Спокута

Він ще зо чверть години Роббі вовтузився зі своєю чернеткою, потім вставив чистий аркуш і почав друкувати біловик. Прочитав найважливіші рядки: «Ти гадаєш, що я збожеволів: розгулюю будинком босоніж, розбиваю старовинну вазу. Щиро кажучи, я відчуваю, як у мене паморочиться в голові, і я дурію в твоїй присутності, Сі, і не думаю, що винна в цьому спека! Чи простиш ти мені? Роббі». Потім, кілька хвилин поміркувавши й відкинувшись на спинку стільця, він збагнув, що весь цей час «Анатомія» розкрита на одній і тій самій сторінці, прожогом нахилився вперед і застукав на машинці, не зовсім усвідомлюючи, що робить: «У снах своїх і мріях я цілую твою піхву, твою солодку мокру піхву. Подумки кохаюся з тобою весь день».

Ну от — усе зруйнував. Зіпсував листа. Він витягнув аркуш з машинки, відклав його і написав листа від руки, упевнений, що особистий контакт гарантує довіру. Подивившись на годинника, згадав, що перш ніж іти, слід почистити черевики. Він устав з-за столу, намагаючись не стукнутися головою об крокви.

Його ніколи не обходив власний соціальний статус — на думку багатьох, це було не дуже доречно. Одного разу на обіді в Кембриджі, коли за столом раптом запала тиша, хтось — хто не любив Роббі — голосно запитав його про батьків. Роббі пильно подивився тій людині в очі й чемно відповів, що батько давно їх покинув, а мати — прибиральниця й подеколи підробляє ясновидицею. Його тон був сповнений спокійної толерантності щодо невігластва співрозмовника. Роббі докладно роз'яснив обставини свого життя, а потім поцікавився, хто батьки співбесідника. Дехто казав, що така поведінка мотивувалася невинністю чи необізнаністю зі світом, що захищало Роббі від зла, і він був наче юродивий, здатний неушкодженим пройти через вітальню, ніби по розпеченому жару. Щоправда, як відомо Сесилії, усе значно простіше. Він провів своє дитинство, вільно гасаючи між бунгало і будинком. Його покровителем був Джек Талліс, найкращими друзями — Леон і Сесилія, принаймні до гімназії. В університеті, де Роббі виявив, що він розумніший за багатьох інших, його дух остаточно звільнився. Навіть нахабства не треба було виставляти.

Ґрейс Тернер була щаслива прати йому одягу — а як ще, окрім приготування гарячих страв, виявити материнську любов, коли єдиній дитині двадцять три роки? — але Роббі волів чистити до блиску свої черевики сам. Убраний у білу майку та брюки від костюму, він спустився східцями у самих панчохах, невзутий, несучи пару чорних туфель. До вітальні вів вузький коридорчик, який закінчувався скляними вхідними дверима, крізь які вливалося криваво-помаранчеве світло, відбиваючись на бежево-оливкових шпалерах огняними візерунками, нагадуючи стільники. Він став як укопаний, уже взявшись за ручку, вражений такими змінами, потім зайшов. Повітря в кімнаті війнуло вологим теплом, солонуватим присмаком. Мабуть, прання щойно завершено. Мати лежала на канапі, задерши ноги, а капці теліпалися на пальцях.

— Приходила Моллі,— сказала вона й сіла, щоб виявити ввічливість.— І я рада повідомити, що в неї все вже гаразд.

Роббі приніс із кухні ящик для чистки взуття, сів у крісло ближче до матері й розклав на килимі сторінки «Щоденного скетча» (випуск вийшов три дні тому).

— Ти молодець,— сказав він.— Я чув, що ти зайнята, й пішов до ванної.

Він знав, що має скоро йти, що йому треба чистити черевики, але натомість відкинувся в кріслі, потягнувся на весь свій чималий зріст і позіхнув.

— Чорт забирай! Що я роблю зі своїм життям?

У його голосі було більше страждання, ніж іронії. Він схрестив руки і втупився у стелю, почухуючи ступню великим пальцем другої.

Мати дивилася кудись у простір, понад його головою.

— Тепер викладай усе. Щось не так. Що з тобою? І не кажи, що нічого.

Ґрейс Тернер працювала прибиральницею в Таллісів, відколи втік Ернест. Джек Талліс і на думці не мав виселити молоду жінку з дитиною. У селі він знайшов заміну садівнику й різноробочому, якому не конче було жити в бунгало. Передбачалося, що бунгало залишиться для Ґрейс на рік-два, доки вона не захоче переїхати або не вийде заміж. Її добра вдача і талант полірувати меблі — ця відданість поверхні стала родинним жартом — зробили її популярною, а також Ґрейс обожнювали шестирічна Сесилія і її восьмирічний братик Леон, що порятувало їх з Роббі від злигоднів. Під час шкільних канікул Ґрейс дозволялося приводити з собою шестирічного сина. Роббі грався в дитячій кімнаті, у саду, а також бавився в інших куточках будинку, куди йому дозволяли зазирати. Леон був його приятелем, з яким вони лазили по деревах, а Сесилія — меншою сестричкою, яка довірливо тримала його за руку, і від того Роббі почувався безмежно мудрим. За кілька років по тому, коли він виграв стипендію в місцевій гімназії, Джек Талліс зробив перший крок до багаторічного патронажу, оплативши форму і підручники. Того ж року народилася Брайоні. Важкі пологи спричинили тривалу хворобу Емілі. Послужливість Ґрейс зміцнила становище прибиральниці у домі: на Різдво 1922 року Леон, надівши циліндр і галіфе, пройшов по снігу до бунгало, тримаючи зелений конверт від батька. Це був лист від повірника, де повідомлялося, що віднині бунгало належить Ґрейс, незалежно від того, чи працюватиме вона в Таллісів і надалі. Але вона лишилася в них, навіть коли діти виросли, і полірувала меблі.