Аскольд Мельничук - Що сказано

— В Тіролі їх звуть кролями дахів.

— У моїй юшці були хробаки.

— Тут люди обідають у ресторанах.

— Іншої ради нема. Інакше ми ніколи не досягнемо нашої мети, — провадив Джордж.

— Політична влада. Розумію. Але як її вибороти?

Павло працював у кафетерії в Ньюарку. Джордж був безробітний. І винуватив за це негрів.

— Контролювати виборчу скриньку!

— Саме так. Саме так. Ми — древня нація. Мусимо показати їм, як треба жити.

— Я на днях читав мадам Вовкулаку. Вона каже, тобі на світанку треба по дві години медитувати…

— Мене дівчата люблять. Завжди підвертаються під руку…

Бо перебігав очима від одного до другого: кожен співав своєї.

Увійшов Аркадій.

— О, збори Забобонів… Збираєте між собою п’ятдесят центів? Від мене запишіть нуль. — І звернувся до Ластівки: — Ці сорочки лежали на східцях.

— Мабуть, я їх впустила.

— Знову втікала від пані Кайзер?

— Ми вважаємо, що вона шпигунка, — вставив Джордж.

— Ми вважаємо, Аркадію, ти повинен висунути себе на мера.

Аркадій глипнув на дядька з індіанською пов’язкою:

— Не попихай мною, бовдуре.

— Не так брутально!

— Бабо!

— Сам баба!

— Я тобі це кажу!

— Ти мені це кажеш?

— Навіть прати не вмієш!

— Ой, тато… — зойкнула Ластівка, дивлячись поверх чоловікового плеча на Зенона, який стояв і всміхався, заклавши руки за спину.

— Тато? Він помер двадцять років тому. Чи ти забула? Він помер, бо забаг ще одну ніч переспати зі своєю шльондрою. Просто взірець твого роду. Ніхто не працює. Великі панії. Вища верства. Інтелігенція!

Наталка похропувала на стільці, їй снився Тур.

Бо заплакав.

— Диви, дитину налякав!

— Перестань плакати, бовдуре!

Почався дощ.

— Добре, що ти заніс білизну, — сказав Джордж.

Дощ і грім.

— Послухаймо радіо, — запропонував хтось.

Аркадій увімкнув Blaupunkt.

— Президент попереджає… загарбати… удар у відповідь…

— А вікна у спальні? — згадав Аркадій і вийшов.

Стефан подивився на Бо:

— Чого тебе вчать у школі?

— «On Top of Old Smoky», — відказав той, шморгаючи носом.

— Що воно таке? — Джордж пожвавішав: ще щось американського.

— Знаємо, заспівай.

— А алгебри не вчать?

— Я ж тільки в першому класі.

— Американці! Марнують час на куріння замість вчити математики! На куріння час потім знайдеться!

— Обидва вікна були відчинені! — гаркнув з порога Аркадій.

— А географія? Яка столиця Китаю? — Цього Бо не знав. — Пекін, хлопчику, Пекін. Це має знати кожен. Китайці колись запанують у світі. І всі забудуть про Вашингтон.

— Чому б не заспівати, справді? — запропонувала Ластівка.

— Куріння, я хочу про куріння!

Всі очі зійшлися на Бо.

— Гаразд, — згодився той похмуро.

За хвилину всі, крім Аркадія, який збирався на роботу, сиділи кружком у вітальні, співаючи «On Top of Old Smoky».

— Підмести може якийсь негритос, — сказав Аркадієві майстер Копф. — Ти потрібен мені у вартівні. Стен хворий. Кілька днів його не буде.

Чого це він пропонує йому? Посада вартового грошовита. А Копф його терпіти не може.

Авжеж, він підмінить. Але в чому тут каверза?

Наступного дня він сидів у будці й дивився, як сонце вирулює вздовж злітно-посадкової смуги летовища по той бік вулиці. На столі лежав Journal .

— Здається, Стена ще довго не буде. Може, й зовсім.

Аркадій чув, що в нього рак.

Копф глянув у бік нових терміналів. Це летовище має бути чи не найбільшим у світі.

— Між нами кажучи, — додав Копф («Відколи ми так заприязнилися?» — здивувався про себе Аркадій), — думаю, це рак.

На місці звалища, де колись гніздилися бомжі, з’явилася нова автостоянка.

— Подобається тобі тут?

— Усе гаразд. — Йому подобався відпочинок від підмітання. Подобалося читати, слухати оперу на касеті.

— Можеш зробити мені послугу? — Копф стишив голос, вже й так досить глухий і змовницький.

Аркадій пробував розібрати напис усередині пляшки, витатуюваної у Копфа нижче ліктя.

— О третій приїжджає фура, ти відчиняєш браму. Це все.

Аркадій стенув плечима. Копф здригнувся.

— Надворі зимно. Я сидітиму тут.

П’ять хвилин по третій 12-тонна немаркована фура під'їхала до вартівні, і Аркадій, пітніючи в листопадовій мряці, зачинив за нею браму.

Місяць згори наглядав за летовищем.

Аркадій працював дві зміни підряд, і коли повернувся додому, Бо вже пішов до школи.

Назавтра Ластівка розбуркала його о третій дня. Вона дала йому термос кави і сандвіч з ковбасою.