Фредерик Бегбедер - Ідеаль, або На поміч, пардон

— У цієї надто вже слов’янський тип обличчя.

— А ця була б і нічогенька, та родимка в неї точнісінько як у Сінді Кроуфорд.

— У вас часом нема західнішої? Не такої eighties? [17] Родом з вісімдесятих (англ). Більш glowy? [18] Яскрава (англ.). Менш pulpy? [19] М’ясиста (англ.).

— Задля телепіару було б ліпше, якби вона балакала французькою.

— Ваші дівчата занадто girly [20] Жіночні (англ.). і недостатньо wild. [21] Дикі (англ.)

— Та певно, не хотілося б юніорити марку.

— Потрібен рок-н-рол, гламур, щоб усе… щоб свінгувало чи що… — збентежене кахикання, — сказати б… трешувало.

— Обережніше, ми все ж таки мейнстрімова марка.

— Так, але тепер треш — це мейнстрім!

Хлопчина, що сказав те, втер чоло паперовою серветкою з карбованим логотипом «L’ldeal — Because you are all unique». [22] Л’Ідеаль — адже всі ви унікальні (англ.).

— Майбутнє, просування, ризик — ось наше гасло.

— А якщо організувати паті з папараці, де одна з ваших дівчат понюхала би білу доріжку? Он Кейт з нею знову на хвилі опинилася.

— О ні, тут нічого не вгадаєш.

— У такому вигляді ми не можемо її грінлайтити.

— Вони всі наче заков’язли. Не вміють триматися на людях. Штучні якісь.

Алжирський транссексуал запізнився, та все ж таки прийшов, махнувши нам віялом, мовляв, продовжуйте, мене тут нема, і давши на здогад, що він — єдина поважна пані в нашому збіговиську. Височенна потіпаха у тісному жакеті з величезним декольте, з довгим кісьми, перехопленими бантом на потилиці, ця «shemale» пригладила туго затягнутого хвоста, що коштував двадцять п’ять мільйонів євро рекламної площі за рік, і сказала:

— Як на мене, якщо залучати росіянку, то чом би не взяти чеченку?

— Пречудова думка!

— You are so bright! [23] Яка ти розумна (англ.).

— Чеченка принесе нам неабиякий зиск!

— Нічогенько! Це надасть образові марки гуманності й charity, [24] Благодійності (англ.). незлецька думка, справді!

— Мусульманка не улягає нашим бест-практикам, та задля такої нагоди можна і знехтувати ними. Та все ж таки доведеться провести чекінг з крайовими директорами.

— Як буде бенчмаркетинг, то я купую 800 відсотків!

— Зачекай, то ти хочеш чеченку-наркоманку чи нормальну?

— Дуже дотепно. Shut up. Too many jokes. [25] Стули пельку. Набридли твої дотепи (англ.).

Колишній генеральний директор став генеральною директрисою паризького відділу «Л’Ідеаль Парі інтернасьйональ», помінявши стать, як ото один з братів Вачовскі. Ця нещодавня жінка (він допіру повставляв собі імпланти грудей ЕОС) стала одною з найбільш впливових на світі: смаки Рашида Бані визначали зовнішність мільйонів наших споживачок. Коли він розтуляв рота, решта стуляла свої пельки: директори з розвитку, очільники підрозділів, керівники груп і менеджери марки раптом ставали німі мов риба. Людина, що зважилася поміняти стать, не могла не бути експертом з жіночності. Її слово мало більшу вагу, ніж думки будь-яких чоловіків та жінок, бо він був і те, і те заразом. У розумінні клієнтів Рашид сягнув далі, ніж усі його колеги: хай що кажи, а одітнути собі кабаку — це акт високої фахової свідомості. Мені відразу ж стало зрозуміло, що цього разу я свіжого м’яса їм не продам. Мені кортіло сказати: «Як можете ви критикувати мій кастинг? Порівняйте моїх красунь з вашими дружинами!»

Проте я стримався. «Арісто» боїться, що «Л’Ідеаль» улаштує тендер за участі іншої агенції чи, ще гірше, підпише угоду з якоюсь кіноакторкою. На мене чинять пекельний тиск, якщо не гріх застосовувати цей епітет у Божому храмі. Але «що робити» запитаю я услід за товаришем Леніним. Не вирушати ж під бомби до Чечні, щоб привезти їм чеченку… Ій-богу, я скрізь нетворкував: я став трудоголіком клаббінгу, Вічним Гоєм. Я опитав усіх плейбоїв-натуралів у Москві, секс-терористи від російської золотої молоді притягли мені своїх дівчат, я записав сотні мобільників, призначив майже таку саму кількість зустрічей і майже стільки ж разів зазнав невдачі, щовечора товкся в «Тарндоті», «Газгольдерсі», «На даху», в «Підвалі» й «Любі», вишукуючи зграбні дупці й тугенькі груденята (що, задля симетрії, полювали на зголоднілих олігархів), навіть вибрався за межі вашої імперії, подавшись до Києва, Риги, Вільнюса, Софії, Варшави, Белграда, Загреба, Бухареста і Будапешта (у Східній Європі навіть назви скидаються одна на одну: гадаєш, прибув до Румунії, аж ні, ти в Угорщині, дурнику!) Я відвідав усі «Fashion Lounge,» [26] Модний салон (англ). де на плазмових екранах проходять дівчата, що здаються просто курдуплями поруч з тими, котрі обслуговують вас за шинквасом, і маю картки гостя усіх «Прайвіт джентльмене клабів» Східної Європи. Я заприятелював з Гулівером (босом «Дягілєва») і Сашою Соркіном (співвласником «Кабаре»), аж повернувся з невдачею до Парижа, не на жарт засумнівавшись у своїй компетентності.