Анна Хома - Львів. Пані. Панянки (збірка)

– Ну то що? – чоловік тримав у кожній руці по браслету. – Який обираєш?

Він наче грав у якусь гру, посміхався іронічно і трохи зловісно, у нього були широкі важкі щелепи. У погляді проглядало щось свинцеве. Раптом він здався Тіні казковим Синьою Бородою. Небезпечним і таємничим. Таким, що дає дружині ключ від забороненої кімнати і знає наперед, що вона туди зазирне. Навмисно підштовхує її до загибелі. Дівчинка відчула дивний холод.

Між тим молода жінка відповіла вабливим домашнім голосом:

– Таки послухаю тебе. Зі смарагдами.

Синя Борода задоволено засміявся й кивнув продавцям:

– Запакуйте обидва. І оте довге намисто зі смарагдами.

Пасуватиме до браслета.

– Дякую, милий, – всміхнулась красуня-жінка, а він поцілував її руку.

Тим часом підібрали кульчики й Тіні.

– Примірте оці. Панна русява, їй пасуватимуть рожеві корунди.

Дівчина встромляла у вухо сережку, а краєм ока проводжала казкову пару.

– Відомі люди, – сказав брат, перехопивши її погляд.

– Ти їх знаєш?

– Хто ж їх не знає! Сережки подобаються?

Тіна подивилась на себе в люстерко, яке запопадливо тримав продавець. Мати кивнула:

– Дуже гарні, й ціна підхожа.

– Братимете?

– Так, – пані Стасюк витягла з ридикюля гаманець. Тіна вділа і другу сережку:

– Можна я в них піду?

– Ні, доню, це ж твій посаг.

– Запакувати? – запропонував продавець.

– Так, – пані Лідія обережно прийняла оксамитову коробочку й сховала її в глибинах свого ридикюля.

– Я маю сережки із самого Відня! – радісно вигукнула Тіна, тільки-но вони опинились на вулиці.

– Августино, поводься пристойно! – нахмурила брови мати. Але дівчину важко було зупинити:

– Миколо, ти сказав, що знаєш отих двох… ну, що купували…

– Зачекай, зайдемо до кав’ярні, там розповім.

– До цієї? – Тіна вказала на розкішний ресторан, що містився на першому поверсі сліпучо-білого будинку.

– Ні, тут нам хіба що на одне горнятко кави грошей вистачить. Тут неподалік є цілком добрячий заклад зі студентськими цінами.

Ще чверть години прогулянки казковим містом – і родина Стасюків уже сиділа за круглим столиком, чекали на замовлені шніцелі.

– Ах, матусю, яка я щаслива, що ви мене взяли до Відня! – уже вкотре повторила Тіна.

– Ще б пак! – відгукнувся брат. – Прогулюєш гімназію.

– Ти обіцяв розповісти… – нагадала мати.

– А, про Мандля та його дружину! Це мільйонер, фабрикант зброї. Патрони, гармати. Хто каже, що він – найбагатша людина в Австрії, хто каже, що лише третій за статками.

– Він ще досить молодий.

– Так, одержав спадщину від батька. А його жінка – колишня акторка, знімалася в фільмах. В одному навіть гола.

– Колюсю, це слухає твоя сестра!

– Пробачте. Не подумав.

Тіна хотіла почути ще щось і сказала:

– А пані Мандль дуже гарна. І на вигляд така молода.

– Так, їй приблизно двадцять років.

– Звідки ти знаєш?

– Читав у світських новинах.

– І тато любить газети читати…

Тато залишився вдома, у Винниках. Працював, щоб син міг навчатися, а дружина з дочкою – подорожувати.

Довкола парували звабливі запахи страв і кави, а Тіна згадувала квітковий аромат ювелірної крамниці. Чи це були парфуми пані Мандль?

Коли мати відлучилася до дамської кімнати, Тіна пошепки спитала:

– А ти бачив той фільм? Ну, де вона… дружина мільйонера…

– Гола? Аякже! Я таке не пропущу!

– Ну? І як воно? Оце все…

– Та звичайно. Пішла дівчина купатись, а сукню на коня поклала. Доки плескалась – кінь побіг. Вона – за ним.

– Гола?

– Гола-голісінька!

– Кажи тихіше!

– Та ніхто тут української не розуміє.

– Впіймала вона?

– Кого? Коня? Ні, чоловік упіймав. Побачив сукню, став її шукати. Вона – в кущі. Він їй туди плаття кинув, щоб одягла. Потім він закохався в неї.

– То фільм про кохання?

– Звісно. І про те, щоб дівчата сукні на коней не клали.

– І як цей фільм називається?

– Хочеш побачити? Не вийде! Його сам Папа Римський заборонив.

– Справді? Який жах!

– Про що ви тут розмовляєте? – повернулась до столика пані Стасюк.

– Про Папу Римського.

– А-а-а. Чемні діти.

Проте молодша чемна дитина раптом спитала:

– А як її звати?

– Кого?

– Ту пані, що знімалась у кіно, а тоді вийшла заміж за багатія.

– Геді. У кіно вона була Геді Кіслер. Тепер Геді Мандль.

Уже не знімається. Навіщо?

Сама Геді скандальний фільм «Екстаз» вважала помилкою юності. Розповідала: підписувала контракт на романтичний сценарій «Симфонія кохання» й потім намагалась протестувати, коли вже під час зйомок з’ясувалось, що на екрані доведеться і бігати оголеною, і вдавати оргазм. Але за відмову треба було сплатити велику неустойку… І знімав стрічку дуже талановитий режисер…