Даниэль Глаттауэр - Північний вітер

Три хвилини потому

AW:

Ні, Еммі, не розповідайте нічого! Навпаки, я маю пропозицію. Смійтеся скільки заманеться, але я цілком серйозно. Я залишу двері відчиненими. Ви зайдете з вітальні у перші двері ліворуч. Буде темно. Я обійму Вас, так і не побачивши. Я поцілую Вас наосліп. Один поцілунок. Лише один!

П’ятдесят секунд потому

AW:

І можна йти?

Три хвилини потому

AW:

Ні! Один поцілунок — потім піднімаємо жалюзі і бачимо того, кого поцілували. Я даю Вам у руку келих вина, цокаємося і п’ємо за нас. А далі буде видно.

Хвилину потому

RE:

Мені склянку віскі! А в іншому я згодна на Вашу програму. По суті, це та ж гра із зав’язаними очима, тільки без зав’язування очей, тож трохи романтичніше. Зробімо так! Невже ми і справді це зробимо? Божевілля якесь, адже так?

Сорок секунд потому

AW:

Так, ми справді це зробимо!

Чотири хвилини потому

RE:

Лео, але ж це дуже ризиковано. Я й гадки не маю, чи мені сподобається, як Ви цілуєтеся. А як Ви цілуєтеся? Радше настійно чи м’яко, радше сухо чи волого? А Ваші зуби — гострі чи ні? А язик? Пасивний чи агресивний? Він радше схожий на твердий пластик чи на пористу резину? Коли цілуєтеся, то очі заплющені чи розплющені? (Гаразд, згодна, у разі поцілунку наосліп — байдуже.) Що робитимуть Ваші руки? Пригорнете мене? Як сильно? Ви цілуватимете мене безгучно чи голосно дихатимете і цмокатимете? Лео, скажіть мені: як Ви цілуєтеся?

Три хвилини потому

AW:

Я цілуюся так, як пишу.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Ну Ви і чванько! Хоча звучить непогано. Але ж, Лео, Ви пишете по-різному!

Сорок п’ять секунд потому

AW:

То й цілуюся по-різному.

Чотири хвилини потому

RE:

Якщо пообіцяєте, що так цілуватиметеся, як писали вчора і сьогодні, то я ризикну!

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Ризикніть!

Дванадцять хвилин потому

RE:

А якщо нам після поцілунку захочеться більшого?

Сорок секунд потому

AW:

Отже, захочеться більшого.

П’ятдесят секунд потому

RE:

То робитимемо більше?

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Гадаю, тоді й дізнаємося.

Дві хвилини потому

RE:

Сподіваюся, знатиме не лише один із нас.

Чотири хвилини потому

AW:

Якщо один знатиме, то знатиме й інший. Еммі, до речі, залишилося лише дві години. Маємо припиняти листування та готуватися до великого «стрибка». Я страшенно схвильований.

Вісім хвилин потому

RE:

Що мені одягти?

Хвилину потому

AW:

Еммі, я покладаюся на Ваш смак.

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

А що каже Ваша фантазія, Лео?

Дві хвилини потому

AW:

Моїй фантазії не бажано надавати право голосу. Утім, Ви щось таки одягніть, Еммі.

Три з половиною хвилини потому

RE:

Може мені одягти щось таке, що збільшить імовірність того, що після поцілунку ми не одразу піднімемо жалюзі, бо в обох будуть зайняті руки?

Сорок секунд потому

AW:

Сподіваюся, моя відповідь не здасться Вам надто короткою, але ТАК!

Півтори хвилини потому

RE:

Відповідь «ТАК!» не може бути надто короткою, коли вимагається відповідь «ТАК!». Тож я піду обирати собі доречне вбрання. Якщо мені серце не вистрибне з грудей, то за півтори години побачимося у Вас, Лео.

Три з половиною хвилини потому

AW:

Натиснете кнопку 15 на домофоні. У ліфті натиснете 142 — й одразу на мансардний поверх. Там лише одні двері. Вони не зачинені. З вітальні проходьте в кімнату ліворуч, просто на звуки музики. Я так радію нашій з Вами зустрічі, Еммі!

П’ятдесят секунд потому

RE:

А я — з Вами, Лео. А я — з ТОБОЮ, Лео. Я — Еммі. Я не цілую незнайомців у напівтемряві, з якими я не на «ти». Лео, тепер ти теж можеш мені казати «ти». До речі, мені 34 роки, себто я на два роки молодша од тебе.

Дві хвилини потому

AW:

Еммі, мушу з тобою ще раз поговорити про «Бостон». У тебе склалася хибна картинка Бостона й усього, що з ним пов’язано. З Бостоном все не так, як видається. Повинен тобі пояснити. Так багато пояснити! Так багато зрозуміти! Розумієш?

Півтори хвилини потому

RE:

Стривай, Лео! Не поспішай. Всьому свій час. Зачекає твій Бостон. Зачекає пояснення. Розуміння зачекає. Спершу поцілуємо одне одного.