Артемiй Кiрсанов - Позивний Бандерас

У балці Мореман, почувши постріл, підбігцем піднявся на пагорб до Індіанця.

– Хто стріляв?

– Лягай і не висовуйся! – наказав Індіанець.

Мореман упав у високу траву і повзком наблизився до друга.

– Стріляли із «зеленки»,– Індіанець показав у бік лісосмуги.

Визираючи з-за трави, Індіанець і Мореман чекали на нові постріли, але більше їх не було. Бійці побачили, як Бандерас і Говерла забігають у балку з боку села. Індіанець і Мореман, пригинаючись, побігли до командира.

– Хто стріляв? Усі цілі? – стривожено запитав Індіанець.

– Снайпер,– коротко сказав Бандерас.– Узяв нас на приціл із лісосмуги.

– Покидьок! – дав волю емоціям Мореман.

– Не влучив? – перепитав Індіанець.

– Ні,– відповів Бандерас.

– Промазав гад,– витерши рукою піт із чола, додав Говерла.

– Я вчасно помітив відблиск снайперського оптичного прицілу,– пояснив Бандерас.– Ми були у нього, мов на долоні.

– Пощастило! – підсумував Індіанець.

– Ви що-небудь знайшли? – перейшов до справи Бандерас і подивився на Індіанця з Мореманом.

Мореман опустив очі, а Індіанець посміхнувся і дістав із кишені серветку.

– Тільки ось це.– Індіанець гордовито розгорнув серветку і показав усім ментоловий недопалок.

Мореман ображено зиркнув на Індіанця, який промовчав про важливу знахідку, але бажаючи примазатися до успіху не став показувати образи.

– Тонкі, ментолові…– жваво продовжив Мореман.– Такі в таборі палить тільки одна людина…

– Хто? – запитав Бандерас.

– Завскладом прапорщик Коваленко,– промовив Говерла.– Він, до речі, мені одразу не сподобався.

Отже, завскладом прапорщик Коваленко невідь що робив у балці біля села того самого ранку, коли загинув сержант Музика. Цікаво, як він це пояснить? – розмірковував я, коли моя група нарешті досягла шахти, в якій розташовувався склад боєприпасів.

– Тримати зброю напоготові! – попередив я своїх хлопців, коли ми зайшли до шахти.

У приміщенні складу я побачив постать Коваленка, який сидів на робочому місці, спиною до нас. Якщо він і є диверсант, треба діяти рішуче, не залишити йому жодного шансу. Я миттєво вихопив пістолет.

– Руки вгору! Один хибний рух і я стріляю.

Військовий випустив з рук блокнота, який упав йому на коліна, повільно підняв руки і спокійно повернувся обличчям до мене. Це був не Коваленко, а комбат. Полковник здивовано дивився на пістолет у моїх руках.

– Це ти, Бандерасе? – запитав Батя.

– Де Коваленко? – розчаровано спитав я.– Я маю підстави підозрювати його у вбивстві десантника.

Комбат важко зітхнув. Із виразу його обличчя було видно, що сталося щось недобре.

– Зник падлюка! – байдужим тоном промовив Батя.– І, схоже, прихопив чимало вибухівки.

Комбат показав на порожній ящик із-під тротилу. Одна новина гірша за іншу! Я відразу згадав нічну таємничу фігуру військового з великим наплічником. Це швидше за все міг бути Коваленко. Не військовий табір, а прохідний двір якийсь.

– Якщо він Ходок, у нас серйозні проблеми – у селі можливий теракт,– проказав я.

– Сволота! Трясця його собачій матері! Щоб його сідниці по шву розійшлися! – лаявся комбат, але сенсу в цьому було небагато. «Є один плюс,– подумав я,– сумнівів, що прапорщик злодій, уже не було!». У мене в голові відразу склався жахливий план Коваленка-Ходока. Після диверсії з маршруткою, він підстеріг десантника і вбив його. А зараз ще підірве щось у Веселому, щоб видати це за помсту українських військових. Швидше за все небезпека загрожує Яні, як колишній коханці сержанта Музики. Чудовий інформаційний привід для російської пропаганди! Але дивно, що вибуху в селі досі не сталося, хоча від ночі минуло вдосталь часу. Може, у Ходока щось пішло не так? А може, він знову чогось вичікує? Мені було зрозуміло тільки одне – Ходок переховується у Веселому, або десь поблизу. Цілком можливо, що це він стріляв по нас із лісосмуги.

– Слухайте наказ,– звернувсь я до групи, коли ми вийшли з темної шахти на поверхню.– Індіанець і Мореман, обшукаєте лісосмугу з якої стріляв снайпер. Я з Говерлою машиною поїду до села. Спробуємо перехопити Коваленка там.

– Плюс! – мені сподобалось, як в один голос відповіли бійці, не ставлячи зайвих запитань.

Усім було зрозуміло, що фаза пошуку диверсанта перейшла у фазу його затримання та знешкодження. Бойових розвідників це дуже тішило. Нарешті вони можуть показати себе у всій красі. Тільки б не наробили дурниць. Із такою фігурою як Ходок, помилок припускатися не можна!