П’єр Леметр - До побачення там, нагорі

Це була катастрофа.

Леон трохи помовчав, залишаючи Праделеві можливість все обдумати. Його голос був такий спокійний, що Анрі навіть здалося, що він розмовляє зараз з кимось, кого зовсім не знає.

— Шефові, — продовжив Леон, — повідомили про це сьогодні. Міністр і секунди не вагався. Можеш собі уявити: йому треба якимось чином захистити передовсім себе , тому було видано наказ про закриття усіх ділянок. Логічно ждати, що він збере всі необхідні докази, щоб ініціювати скарги, влаштувати перевірку на деяких кладовищах (це займе близько десяти днів). А потім твоя фірма постане перед судом.

— Ти хотів сказати — «наша фірма»?

Леон відповів не зразу. Однозначно, в цей вечір усе найгидкіше відбувається в тиші. Спочатку Дюпре, а потім цей... Леон заговорив дуже стриманим голосом, ніби довіряючи секрет.

— Ні, Анрі. Я хотів тобі сказати: це моє попередження. Як на маленьких вкладників, що постійно розраховують на твій успіх, ти не повинен їх розчарувати. Ця справа мене не стосується напряму. Я телефоную, щоб попередити тебе, бо ми — друзі...

Анрі колись пристрелить цього гнома, прикінчить його власними руками!

— Фердинанд Морійо також продав свої акції, — додав Леон.

Анрі не зреагував, тихо поклавши слухавку, до решти спустошений новинами. Він мав би зараз убити Жарден-Больйо, але у нього не було сил тримати навіть ножа.

У голові крутилися слова: міністр, закриття ділянок, звинувачення у корупції... Все змішалося.

Він повністю втратив контроль над ситуацією.

У нього не було часу думати, він подивився, котра година. Була майже третя ночі, коли він зайшов у кімнату Мадлен. Вона ще сиділа у ліжку, не спала. Цієї ночі в домі був такий гармидер, неможливо було склепити очі. А Леон дзвонив йому кожні п’ять хвилин: «Ти мусиш сказати йому...» Їй довелося відключити телефон. «Ти йому передзвонив?»

Раптом Мадлен замовкла, вражена, яким Анрі виглядав розлюченим. Вона бачила його заклопотаним, збудженим, пригніченим, схвильованим, навіть занепокоєним, як ото минулого тижня, коли він удавав перед нею зацькованого. Але вже наступного дня він таким не виглядав, він усе залагодив. А цієї ночі він був дуже блідий, спустошений. Його голос ще ніколи так не тремтів. А найтривожнішим було те, що він не брехав. На його виду не залишилось і сліду від звичного лукавства, крутійства. Зазвичай, лицемірство відчувається здалека, а зараз у нього був такий щирий вигляд...

Мадлен ніколи не бачила його таким.

Чоловік не вибачився за нічне вторгнення в її кімнату, він сів на край ліжка і заговорив.

Він говорив обережно те, що ще міг додати, щоб остаточно не вразити її. Але, навіть стримуючи себе в якихось рамках, те, що він говорив, шокувало. Йшлося про закороткі домовини, про тупість зажерливого персоналу, про всіх тих чужоземців, які ні слова не петрають французькою... А сама складність роботи? Важко уявити! Але треба визнати: боші таки є у французьких похованнях, є труни, наповнені землею, дрібні крадіжки на місцях. І ці звіти... Він хотів запропонувати тому функціонеру трохи грошей (ясна річ, це було зайвим...).

Мадлен зосереджено схилила голову, невже він не сам-один винен у всьому цьому?

— Зрештою, Анрі, чому лише ти маєш відповідати в цій справі? Це — надто просто...

Анрі здивувався (спочатку від власної поведінки, від того, що зміг усе це сказати, визнати, що чинив неправильно). Його також вразила Мадлен, яка слухала його так уважно. Вона не тільки захищала, вона ще й розуміла його, зрештою. З часу їхнього знайомства вони вперше поводились, як дорослі. Вони говорили незлостиво, безсторонньо, так, ніби йшлося про необхідний ремонт у домі або про майбутню подорож чи домашні клопоти. Уперше вони були одним цілим .

Анрі по-іншому зараз дивився на неї. Вражали її величезні груди. Вона була одягнена у легеньку нічну сорочку, було видно темні та широкі ореоли на її персах та круглі плечі... Анрі на секунду замовк, щоб роздивитися її. Вона посміхнулася. Це була насичена мить, мить відвертості. Він раптом дуже захотів її, від цього пориву пристрасті йому стало так добре... Навальність його сексуальних потреб була викликана також материнською, покровительською поведінкою Мадлен, що викликало бажання заховатися поруч із нею, розчинитися в ній. Тема була дуже серйозна, але в її вмінні вислухати було щось таке просте і підбадьорливе. Анрі розслабився, його голос став спокійнішим, розмова повільнішою. Він простягнув руку і поклав її на груди. Вона ніжно посміхнулась, рука ковзнула вздовж живота. Мадлен почала дихати сильніше, навіть якось болісно. У цьому жесті Анрі був певний розрахунок, який був завжди присутній у стосунках з Мадлен. Але не тільки в цьому була причина. Це було щось нове, чого він ніколи ні з ким не відчував. Мадлен розсунула було ноги, але раптом стримала його, стиснувши долоню.