Неля Ваховська - Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.

Бауцен — місто на північному сході Німеччини, в землі Саксонії. В ідіоматичних висловах вживається на позначення в’язниці в НДР. — Прим. перекладачки .

Кабаре — вистава (з сер. XX ст. також радіо та телевистава) з епічними, ліричними, музичними елементами у формі скетчів, пародій, сатиричних сценок тощо. Свого розквіту берлінське кабаре досягло в 20-ті роки XX ст., коли було усунуто політичну сатиру. Традиція збереглася до наших днів, також в обох Німеччинах побутувала під час Холодної війни. Для кабаре писали Курт Тухольськи, Клаус Манн, Еріка Манн та ін.

У ФРН до об’єднання на світлофорах не малювали фігурку людини, що стоїть чи рухається; світлофорний чоловічок став одним із небагатьох «улюбленців» Об’єднання й успішно інтегрувався до західної продукції.

Вільна демократична партія ФРН. — Прим. перекладачки .

Роман про батьківщину — жанроформа, що виникла в німецькомовній Швейцарії кінця XIX ст. як реакція на натуралістську літературу великого міста. Це тривіальна література середнього класу, орієнтована на створення буколічного світу, опозиційного міській цивілізації; критику індустріалізації та технічного прогресу; утвердження консервативних ідеалів пристойності, моралі, добропорядності тощо. У часи націонал-соціалістської диктатури теми й основні характеристики роману про батьківщину продовжила «література землі і крові» — пропагандистська література III Райху. Після війни жанроформа відродилася у драмі, фільмах та серіалах. Нині розглядається як форма кітчу в літературі.

Мотив відмінності Заходу і Сходу, ілюстрований їжею, зустрічаємо у К. Гензель «В заторі. З мого чорновика» (1993). Описуючи вечірку з нагоди відкриття готелю Гілтон у колишньому Домготелі Східного Берліна, вона зазначає: «Звісно, висока культура старих часів також принагідно винагороджувала нас (…) суперовими прийомами на конґресах та в міністерствах: але що це були лише примітивні домашні страви, нам сяйнуло лише під час споглядання кулінарних ексцесів ГІЛТОН», до яких оповідачка зараховує морського диявола, омарів, кав’яр, жаб’ячі лапки і т. ін., аж до устриць. Проте ця їжа виявляється неперетравною, тож оповідачка мусить її виблювати.

Вірш К.Ф. Маєра «Der römische Brunnen» (1882) у перекладі Тимофія Гавриліва

Перший рядок гімну НДР «Auferstanden aus Ruinen». — Прим. перекладачки .

Наступного разу дівчинка заточить у видовбаний зсередини корок гусінь гольдафтерів, щоб побачити, на яких саме комах вона перетвориться. Але полонені безславно загинуть, марно кидаючись на ґрати своєї в’язниці й випускаючи зелену рідину.

Німецький аналог «закону невезіння». — Прим. перекладача .

Дедерон (DDRon) — торгова марка штучного поліамідного волокна в НДР. — Прим. перекладача.

Переклад Катерини Міщенко

Вольф Бірман (нар. 1936) — поет і пісняр, 1953 року добровільно переселився з Гамбурґа до НДР, з поч. 60-х виступав з критикою Берлінського муру та ін. явищ в НДР, за що втрапив «під ковпак» штазі, протягом 11 років йому було заборонено виступати на публіці. Твори та пісні видавав самвидавом, частково у ФРН. 1976 року під час поїздки до ФРН його було позбавлено громадянства НДР і заборонено в'їзд до країни. Заборона діяла аж до Повороту.

Алюзія на працю А. Шопенгауера «Світ як воля і уявлення» (1818).

Алюзія на працю Ф. Ніцше «Так говорив Заратустра. Книга для всіх і ні для кого» (1883—1885).

Організовані націонал-соціалістським урядом масові погроми німецьких євреїв у листопаді 1938 року.

Рудольф Людвіґ Карл Вірхов (1821—1902) — німецький лікар, засновник сучасної патології, поборник медицини, жорстко орієнтованої на природничі науки. Відомий як засновник перших комунальних лікарень у Берліні. — Прим. упорядників .

Професор Матерн носить ім’я головного героя сатиричного роману Ґ. Ґраса «Собачі роки» Вальтера Матерна — «типового» хлопака, нездатного до будь-якої інтелектуальної праці, який не вміє забувати й витісняти свої минулі гріхи II світової війни. — Прим. упорядників .

Шаріте (франц. милосердя) — одна з найвідоміших клінік Берліна, заснована у XVIII ст. як лікарня для хворих на чуму. Нині є однією з найбільших університетських клінік Європи. — Прим. упорядників.