Колм Тойбин - Завіт Марії

Тепер я живу то в цьому світі, у світі простих і зрозумілих речей, до яких можна доторкнутися, то у лякливому світі уяви. Колись, у дні шабату, після читання молитов, після віддяки хвали і вдячності Господу, завжди залишався час подумати про речі, приховані на небі та в земних глибинах. Іноді, після довгих годин мовчання, мені здавалося, що з потойбічної темряви мене кличе мати, кличе і ніби просить нагодувати і напоїти її. А потім, коли спускалися суботні сутінки, я бачила, як вона зникає у бездонній прірві, як довкруж неї мерехтять летючі тіні, і чула, як наростає підземний гул. Не знаю, чому у мене були такі видіння, набагато легше було б уявити, як її тіло змішується з теплою землею в якому-небудь її улюбленому куточку. Але мені було легко повернутися від цих марень про підземний світ до звичайних невідкладних справ. До повсякденної роботи й турбот, до людей, що приходили до моїх дверей у світлі дня.

Марк із Кани не був мені братом, хоча й називав мене двоюрідною сестрою, бо ми народилися в один день і в сусідніх будинках. Ми грали і росли разом, доки не настав час нам розійтися. Коли він раптом знову з’явився в нашому будинку в Назареті, я була одна. Ми не бачились багато років. Я знала, що він теж пішов до Єрусалима, знала, що він талановитіший за багатьох і що успадкував від батька сором’язливість і врівноваженість, здатність справляти враження чи іноді піддурити людину. Якщо треба, Марк може всім підтакувати, може не мати власної думки, а може тримати її при собі.

Марк став на моєму порозі, сів за мій стіл. Від їжі він відмовився, і я помітила, що він змінився. У ньому з’явились холодність, рішучість, здатність багатозначно мовчати, у нього залягли тверді зморшки навкруг очей і рота — ознака жорстокості, яку я пізніше бачила у своїх захисників, чи сторожів, чи хто вони там. Він розповів мені про те, що бачив, і розповів уже тоді, що може статися. Він сказав, що побачив усе не випадково: в шабат один знайомий покликав його до купальні за овечим ринком у Єрусалимі, де, як відомо, збиралися мій син і його друзі. І там, за словами Марка, вони наробили галасу і зібрали навколо себе великий натовп, привернувши до себе зайву увагу.

Марк сказав, що там, серед хворих, сліпих, кульгавих, знесилених, лежав один юродивий. Цей недоумок, як і решта, вірив, що в певний час до купальні сходить ангел і збурює воду, і що той, хто першим зайде в неї, стане здоровим, хай яку б хворобу мав до цього. Мій син із друзями, юнаками, що приходили до нас раніше, був там. Марк це зрозумів із того, що натовп збурився від їхньої присутності, оскільки почалась загальна істерика. Вони напевно знали, сказав Марк, що за ними весь час стежать. Усюди, сказав він, були шпигуни і наглядачі, що й не думали ховатись. Можливо, цим людям платили чи давали винагороду, коли переслідувані їх помічали. Марк сказав, що стояв біля самої купальні і бачив, як усі дивились на цього пришелепуватого, напівбожевільного жебрака, котрий безперестанку жалівся на свій багаторічний параліч. Марк чув, як мій син підійшов до нього і голосно запитав: «Чи хочеш зцілитися?» Люди в натовпі реготали й передражнювали його, дехто підкликав інших ближче до купальні, де гримів голос: «Чи хочеш зцілитися?» Та юродивий усе товкмачив, що воду збурює ангел, а він не має слуг, які допомогли б зануритися першим, і тому він приречений залишитися нерухомим до самої смерті. Та голос сина загримів на повну силу, і тепер уже ніхто не сміявся й не блазнював. Стояла цілковита тиша, і голос промовив: «Підведися, бери постіль твою і йди».

Марк не пам’ятає, як довго тривала мовчанка. Він бачив, як натовп відступив від паралітика, котрий лежав на підлозі, як той повільно піднявся, і серед загальної тиші мій син сказав йому, щоб той не грішив більше. Тоді старий пішов, залишивши свій візочок. Він попрямував до Храму, всі посунули за ним — мій син з друзями також. Вони бентежили народ у шабат. У Храмі ніхто не звернув уваги на цього чоловіка і на те, що він може ходити, зате всі помітили, що він кричить і показує на мого сина, що за ним іде великий натовп і що все це відбувається в суботу. Марк сказав, що ніхто не сумнівався, через кого зчинився весь той безлад, і що мого сина не заарештували тоді ж тільки тому, що хотіли зрозуміти, куди і з ким він піде далі. Правителі — і юдейські, і римські — хотіли знати, куди він усіх поведе і що станеться, коли вони всюди посилатимуть за ним шпигунів і наглядачів.

— Чи можна його якось зупинити? — спитала я.