Ник Ремени - Святі і грішні

Нудним голосом, хитаючись точно молоденьке дерево на вітрі, довго наставляв секретарів, що тим порядком набридало. Тому вони спочатку спішили просто втекти від Степана Івановича, коли той з'являвся в організації. Потім, якщо перше не вдавалося, намагалися відвести інструктора подалі від справ. Тут у арсеналі кожного секретаря було багато лазівок. При високій ідейності і старанності, Степан Іванович був не проти випити і поговорити на абстрактні теми, захоплювався риболовлею і навіть жінками.

Володів і іншими властивостями. Не боявся сказати в очі правду не тільки підлеглим, а й начальству. За що йому досить часто перепадало у відповідь. Але те, що міг дозволити собі син комунара, батько якого вітався за руку з Надією Костянтинівною, не пройшло б просто так для інших.

До того ж, Тарасов серйозно хворів, мав багато дивного, а блазнів і диваків навіть деспоти-царі не карали за правду.

Степан Іванович єдиний з працівників апарату райкому заходив до першого секретаря і заявляв прямо в очі, які нехороші розмови йдуть про нього в народі.

— Не можна ж так, Миколо Антоновичу, — дорікав Першому. — Ми всі маємо слабкості, в тому числі і до жінок. Але, займаючи таку посаду, треба обмежувати себе, уникати випадкових зв'язків. А у вас у кожній парторганізації симпатія.

— Не слухай плітки, Степан Іванович, — намагався відбутися жартами Микола Антонович. — Іноді буває, я ж, як всі, жива людина. Та й ти, знаю, не святий.

— Ніяких розмов. Але не на шкоду авторитету. На вас весь район дивиться. Для тисяч людей ви святий. Як раніше ікона, на яку молилися.

— Річ у тім, що народ споконвіку звик обожнювати керівників, а царі навіть вважалися прямими намісниками Бога. А в дійсності за кожною посадою стоїть проста людина, якій нічого не чуже. Чим більше влади має, тим більш аморально поводиться, вважаючи, що їй все дозволено.

Я теж беру від життя все, що можна. Є схильність до жінок. У молоді роки вони на мене не звертали уваги — маленький, рудий. Ледве умовив одну, щоб вийшла заміж. Зараз становище докорінно змінилося. Прекрасна половина перестала звертати на мою зовнішність ніякої уваги. Липнуть, як мухи.

У той день Перший знаходився в настрої. Зручніше сів у шкіряне крісло, яке крутилось, закурив «Стюардесу». Його придбав недавно. Спочатку домігся неофіційного дозволу в обкомі партії, пославшись на болі в спині. Потім попросив Павла Яковича Меркулова, щоб дістав крісло.

Воно не гармоніювало з жорсткими дерев'яними стільцями, оббитими коричневим дерматином. Але така установка керівників партії: її працівники не повинні оточувати себе розкішшю, жити нескромно, відрізнятися від рядових трудівників. Тому в райкомі були тільки необхідні меблі, які служили десятиліттями, постійно враховувалася і списувалася лише в крайніх випадках.

Але весь світ уже сидів у зручних кріслах, космонавти виходили у відкритий космос, а райкомівські працівники, в тому числі керівні, повинні сидіти на жорстких стільцях зразка 1953 року тільки тому, що вони високої якості, ніяк не можуть розвалитися.

Клоков крутився в кріслі, радів, що подібного не могли дозволити інструктора, завідувачі відділами та навіть другий і третій секретарі.

— Ти ж знаєш, — звернувся до інструктора, — моя дружина хворіє по жіночій частині, так що можу собі дещо дозволити.

— У мене не в такій мірі, як ваша, але теж хворіє, а природа своє вимагає, — відповів Степан Іванович. — Розумію, що можна мати одну коханку, дві, три, але не в кожній парторганізації.

Клоков від душі розсміявся, струсив попіл з сигарети. Все його невелике жилаве тіло торжествувало, він навіть випнув свої непоказні груди, настільки відчув себе сильним чоловіком. Пригладив йоржик рудого волосся.

— Хочеш, скажу по секрету і відверто?

— Хочу.

— Для того, щоб мати стільки жінок, потрібні можливості і здоров'я. Якби у тебе все це було, ти, напевно, робив би так само, як я.

— Не думаю, — засумнівався Степан Іванович і відразу знітився.

Йому не вистачало ні першого, ні другого. Від багатьох зв'язків утримував страх ганьби перед жінкою. Мав слабке здоров'я, не раз звертався до друзів з проханням порадити, як збільшити чоловічу силу. Давалися різні рекомендації. Але найкориснішим Степан Іванович вважав пити пиво зі сметаною.

У місцевих закладах громадського харчування знали, раз інструктор Тарасов прийшов пити пиво, значить, в келих потрібно влити склянку сметани.

Тому Клоков жартівливо зауважив: