Ник Ремени - Святі і грішні

Довелося відверто переговорити з головою: або працюй нормально, або йди. Той спочатку не зрозумів. Мовляв, не для того два інститути закінчував, щоб працювати. Але від мене не так легко відбитися. Змусив крутитися на повну котушку. За його спиною багато молодих керівників і фахівців, які не дочекаються, коли їх висунуть на більш відповідальну посаду.

Клоков задумався. Він згадав, як розпрощався майже з половиною керівників. Але зате — яка благодать. Без дозволу райкому ніхто не покине територію господарства. Поїде по колгоспах, всі — на місцях, всі — крутяться, тому, що знають, — з них спитають.

Клоков відкинувся на спинку сидіння, блаженно посміхнувся. Розкинув короткі руки, розставив ноги. продовжив:

— Зараз багато говорять про авторитарний стиль управління. Начебто це пережиток минулого. Я впевнений, що без авторитарного стилю не наведемо порядку ні на підприємстві, ні в країні, ні в сім'ї. Дисципліна повинна триматися на усвідомленій необхідності, що для спільної справи ти повинен діяти так, а не інакше.

Хрущов засудив сталінізм. Знав і розумів, що це велике зло. Але країна не терпіла інакомислячих, тих, хто не хотів говорити і думати, як Микита Сергійович і його колеги. І що з цього вийшло? Горбачовщина. Говори і роби що завгодно. Але кому це потрібно? Голові колгоспу, бригадиру, механізаторові? Нікому. Втомилися від розмов. Це нічого не дає. Ми можемо розвалити таку потужну і сильну державу, соціалістичний лад. За його становлення загинули мій дід і батько.

Микола Антонович знову нагадав другу про те, що він розігнав половину керівників. Але завдяки цьому покращилися показники. Район побудував дороги з твердим покриттям до кожного колгоспу і радгоспу, з'явилися медпункти, нові будинки, аптеки, кафе, до господарств підвели воду і газ.

Голова мовчки слухав першого секретаря райкому. Йому імпонувало те, що перед ним розкривався старший за віком чоловік, перший керівник району. Його мало цікавили проблеми стилю керівництва, хоча і про це він любив поговорити.

Який керівник буде поважати себе, якщо не покаже себе на виробництві. Треба ставити на місце знахабнілих підлеглих, які знайдуть тисячі причин, щоб не виконати твою вказівку. Треба всім постійно показувати: хто є хто. Інакше тебе зітруть в порошок.

Валерій Іванович у своїй практиці використовував саме той авторитарний підхід до управління, який зараз всі засуджували: я начальник, ти — дурень, ти начальник, я — дурень.

Він прагнув до того, щоб перед ним тремтіли, тим більше беззаперечно виконували всі розпорядження. Вважав, що ніхто не принесе користі господарству більше, ніж він.

Без нього колгосп розвалиться, не виконуватиме виробничі завдання. Тому строго карав головних фахівців і керівників середньої ланки. Змушував їх працювати, а сам контролював їх діяльність. У своїх методах керівництва не відрізнявся від Клокова.

— Нам уже ніколи не побачити сильної руки, — повернувся секретар до тієї думки, з якої починав розмову. — Без неї не можна. Відпустять віжки, ті, хто біля корита, розвалять, а потім пограбують країну. У високу ідею комунізму вже ніхто не вірить, при владі одні пристосуванці. А для того, щоб добиватися успіхів при справжній демократії, потрібні патріоти своєї батьківщини і свого народу.

Випивши і щільно перекусивши, випустивши пар, чоловіки роз'їхалися в різні боки. УАЗик Першого помчав у бік районного центру. Відразу звернув на ґрунтову дорогу і, залишаючи за собою шлейф пилу, полями, лісами, тільки відомими Клокову дорогами швидко і впевнено мчав до свого дому. Останньому не хотілося сьогодні ні з ким зустрічатися. Він уже ситий був по горло різними розглядами, рішенням нерозв'язних, на перший погляд, питань, а, головне, — дуже втомленим: і від вчорашньої ночі, і від сьогоднішнього ранку.

Тому їхав додому, щоб відпочити, а потім вже з новими силами взятися за справи.

Клоков планував з'явитися в райкомі після обіду. Так організовував свою роботу секретар. Рано вставав і пізно лягав. Але зате в середині дня знаходив кілька годин, щоб відпочити. За споконвічно селянським звичаєм.

Його хвилювало, що він вимагав від керівників дисципліни і порядку, а сам з ранку теж приймав допінг. Він заспокоював себе тим, що це дозволяв собі далеко не завжди. І то лише з перевіреними друзями. Як справжній мент.

Скотников проводив поглядом болотного кольору автомобіль Першого. Коли той зник за зеленню дубового лісу, зайняв місце поруч з водієм. Дістав кілька таблеток і закинув їх в рот, почав смоктати. Японський засіб забивав спиртне. Він не соромився своїх підлеглих, не боявся, що вони скажуть, що голова з ранку випивши. Нехай думають, що хочуть. У керівника виникають різні обставини. Треба зустрітися з кимось або вирішити важливе господарське питання. Без спиртного не обійдешся. Але не хотів нікому давати привід для закидів, що голова з ранку п'яний, а їх за це карає.