Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Тепер його «покер-фонд» був порожній, за винятком чотирьох тисяч доларів. Дякувати Богові, що Норма так і не дізналася про існування цих сорока тисяч, бо інакше давно вже пішла б від нього. Норма ненавиділа азартні ігри, бо її батько втратив їхній будинок через торгівлю на фондовому ринку: ні, він не грав у покер (батько був дияконом у церкві, порядним і працьовитим чолов’ягою), але фондовий ринок, покер — байдуже, про що саме йдеться! На думку Шеллі, всі ці ринки були для слабаків, яким бракувало сміливості, аби грати в покер!

Він намагався зосередитися; найближчим часом йому конче треба знайти десять тисяч доларів, бо він відтермінував чек тільки на чотири дні. Що треба було зробити, то це взяти гроші звідти, куди Норма не зазиратиме принаймні зо два тижні. Шеллі знав (він знав напевне, і так траплялося не раз), якщо йому вдасться підняти ставки і зіграти в наступну гру, йому обов’язково пощастить, він виграє купу грошей, і все знову буде добре.

О п’ятій тридцять ранку він дістався додому і вже знав, що робитиме. Найкраще і єдине рішення за цих умов — це продати частину акцій в «Imperial Bank». Близько трьох років тому Віллі купив цей банк і порадив Шеллі вкласти в нього кошти. Віллі гадав, що за кілька років зможе подвоїти свої інвестиції, коли банк стане публічним. Отже, Шеллі придбав тисячу акцій, витративши на це свій «шлюбний внесок» — двадцять тисяч доларів. Він не приховував захвату, розповідаючи Нормі про цінну інсайдерську інформацію, що її отримав від Віллі, а також про те, скільки вони з ним на цьому зароблять.

Звичка Шеллі опинятися не в тому місці й не в той час знову його підвела: цього разу спалахнув скандал через заощадження і кредити. Банк Віллі добряче хитнуло: ціна його акцій знизилася з двадцяти до одинадцяти доларів за акцію. Щоправда, зараз за одну акцію можна було отримати п’ятнадцять. Шеллі поставився до цієї втрати досить спокійно, розуміючи, що Віллі теж втратив чимало грошей. Водночас він не розумів: чому, чорт забирай, він хоча б раз у житті не може нормально заробити, навіть коли йдеться про діяльність одного з його найкращих друзів? Усе, до чого він торкався, перетворювалося на лайно.

Шеллі вирішив не лягати спати до шостої, аби зателефонувати своєму брокеру Ерлу, щоб той розмістив оголошення про продаж акцій за ринковою ціною. Спочатку він планував продати тільки шістсот п’ятдесят акцій — цього буде досить, аби отримати десять тисяч, яких йому бракує. Та вже під час розмови вирішив продати тисячу акцій — таким чином він поверне собі десять тисяч, що їх треба заплатити, і на додачу ще п’ять — цього вистачить на ставки під час наступної гри.

— Хочеш, щоб підтвердив продаж акцій телефоном, Шеллі? — писклявим голосом поцікавився Ерл.

— Авжеж, друже. Я буду вдома. Повідомиш мені точну суму. І ще… ось що… спробуй зробити це якомога швидше і не переказуй ці гроші на наш спільний рахунок. Це важливо: в жодному разі не переказуй їх. Притримай цей чек для мене, я заїду по нього.

«Усе буде добре», — міркував Шеллі. Через два тижні, після наступної гри, він викупить усі акції завдяки своєму виграшу, а Норма ніколи про це не дізнається. До нього повернувся гарний настрій. Він тихо проспівав кілька рядків із «Зіп-а-ді-ду-да» і влігся спати. Норма зазвичай спала сторожко, а тому лягла в кімнаті для гостей — вона завжди так робила, коли Шеллі грав у покер. Щоб остаточно заспокоїтися, Шеллі трохи почитав журнал «Tennis Pro», вимкнув на телефоні дзвінок, запхав у вуха затички, щоб не чути, як Норма збиратиметься на роботу, і вимкнув світло. Якщо пощастить, він прокинеться аж опівдні.

Коли Шеллі виповз на кухню й налив собі кави, на годиннику вже була перша. Щойно він увімкнув дзвінок на телефоні, як той відразу задзеленчав. Телефонувала Керол — подруга Норми, з якою вони працювали в юридичній компанії.

— Привіт, Керол, ти шукаєш Норму? Вона вже давно пішла. Хіба її немає в офісі? Послухай, я радий, що ти зателефонувала. Чув, що Джастін пішов від тебе. Норма казала, що тебе це добряче шокувало. Тільки ідіот міг покинути таку розкішну жінку! То не твій чоловік — він тебе не вартий. Вибач, що я тобі не подзвонив, аби просто потеревенити. Але тепер я готовий тебе підтримати. Може, пообідаємо чи вип’ємо разом? Як щодо обіймів?

Відтоді, як Керол підчепила його, аби помститися Джастінові, Шеллі не міг позбутися фантазій на тему повторення їхнього «гарячого сексу».

— Дякую, Шеллі, — мовила Керол, у голосі якої вчувалися сталеві нотки, — але я зателефонувала не для того, щоб говорити про особисте. Ідеться про робочі питання.