На цей закид відповів Маршал. Він добре знав Ріка і протягом трьох років був супервізором під час його роботи з пацієнтом.
— Ріку, я поважаю твою сміливість, відданість і бажання висловити власну думку, але мушу з тобою не погодитися. Особисто мене найбільше турбує саме зміст інтерпретацій Сета Панде. Він настільки віддалився від теоретичних засад психоаналізу, що ми зі свого боку маємо зробити все можливе, аби максимально від нього відсторонитися. Зауваж, про що йдеться в його інтерпретаціях: прагнення возз’єднатися з батьком, повернутися до його утроби — прямої кишки. Отакої!
— Маршале, — втрутився Рік, — ти вириваєш із контексту тільки одну інтерпретацію. Гадаю, серед вас є чимало тих, хто здійснював ідіосинкратичні інтерпретації, які за відсутності контексту видавалися ідіотськими чи необґрунтованими.
— Можливо, так і є. Але не у випадку з Сетом. У своїх лекціях і працях, які він писав як для колег, так і для широкого загалу, Сет вважає цей мотив ключовою динамікою психоаналізу будь-якого чоловіка. А сьогодні він чітко пояснив свою позицію: то не була випадковість. Сет назвав це «універсальною інтерпретацією» і вихвалявся, що застосовував цей небезпечний підхід у роботі з усіма пацієнтами-чоловіками!
— Так і є! Саме так! — підтримав хор голосів думку Маршала.
— «Небезпечний», Маршале? — з докором у голосі мовив Рік. — Чи не беремо ми це надто близько до серця?
— Гадаю, навпаки — ставимося до цього надто спокійно. — Маршал підвищив голос. Він відчував, що своїм потужним виступом висловлює думку всіх працівників інституту. — Невже ти ставиш під сумнів першорядність ролі чи впливу інтерпретації? Ти взагалі уявляєш, скільком пацієнтам могла завдати шкоди подібна інтерпретація? Будь-який дорослий чоловік, який прагне хоч на мить повернутися туди, де він почувався б у безпеці й комфорті, отримує інтерпретацію: насправді він бажає потрапити через батьківський анус до утроби, що її уособлює пряма кишка. Подумай про ятрогенне відчуття провини й тривоги з приводу гомосексуальної регресії.
— Погоджуюся з кожним словом, — зауважив Джон Велдон. — Комітет із питань освіти був одностайним у своїй рекомендації позбавити Сета Панде статусу викладача-психоаналітика. Вони утрималися від виключення Сета з лав нашої спільноти тільки тому, що він серйозно хворий та зробив вагомий внесок у нашу справу. А зараз усі присутні мають проголосувати, враховуючи рекомендацію комітету з питань освіти.
— Вимагаю вирішити це питання. Я за! — докинула Олівія Сміт.
Маршал підтримав її, після чого було ухвалено одностайне рішення, якщо не зважати на Ріка Чаптона, який проголосував проти. Міан Кхан, психоаналітик-пакистанець, який частенько співпрацював із Сетом, та четверо колишніх підопічних Панде утрималися.
Троє підопічних Сета, які ще не завершили свою підготовку й не мали права голосу, почали перешіптуватися, після чого один із них зауважив, що їм знадобиться час, аби визначитися зі своїми подальшими діями. Він також зауважив, що їх як групу прикро вразив перебіг засідання. Потому вони пішли геть.
— Для мене це не просто прикро, — мовив Рік, з грюкотом зібравши свої речі й рушивши до виходу. — Це скандал і суцільне лицемірство. — Ідучи до дверей, він додав: — Правду казав Ніцше: існує тільки одна непохитна істина — та, яку проживають!
— Що ти хочеш цим сказати? — запитав Джон Велдон, стукнувши молоточком, аби закликати всіх до тиші.
— Невже всі присутні погоджуються з думкою Маршала Стрейдера про те, що Сет Панде завдав серйозної шкоди пацієнтам, застосовуючи інтерпретації, головна ідея яких — злиття з батьком?
— Гадаю, я висловлю думку всіх присутніх, — мовив Велдон, — якщо скажу, що жоден відповідальний психоаналітик не заперечуватиме той факт, що Сет завдав непоправної шкоди багатьом своїм пацієнтам.
Рік, який уже стояв у дверях, мовив:
— Тоді вам буде легко зрозуміти думку Ніцше. Якщо ця організація справді щиро вірить у те, що пацієнтам Сета завдано непоправної шкоди, і якщо в неї залишилася бодай дещиця чесності, тоді перед вами відкривається тільки один шлях — звісно, якщо ви хочете діяти згідно з принципами закону й моралі.
— І який це шлях? — поцікавився Велдон.
— Відкликання!
— Відкликання? Це як?
— Якщо компаніям «General Motors» і «Toyota» не бракує чесності та «міцності яєць» (перепрошую, пані, бо мені важко дібрати політично коректний термін) і вони відкликають партії бракованих автівок, які мають дефекти, що можуть завдати шкоди власникам, то й ваш шлях у цій ситуації є очевидним, — мовив Рік.
Читать дальше