Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Я все бачу, — мовила Керол. — Що тут коїться?

— Треба не втрачати здорового глузду, — сказала Гізер. — Нормо, я не думаю, що ти допомагаєш Керол, підживлюючи її гнів, нехай і жартома. Та навіть якщо це жарт, Керол, тобі варто зважати на майбутній перебіг подій… Якщо протягом наступних кількох місяців із Джастіном трапиться якесь лихо — будь-яке , — передусім підозрюватимуть тебе. Тут без винятків. Мотиви, твій норов…

— Мій — що?

— Гаразд, висловлюся інакше, — мовила Гізер. — Ідеться про твою схильність до імпульсивних дій, внаслідок чого ти…

Керол роздратовано труснула головою і відвернулася.

— Керол, треба дивитися правді у вічі. Ти спалахуєш, мов іскра, і це не секрет ані для тебе самої, ані для нас, ані для твого оточення. Тож адвокатові Джастіна буде легко продемонструвати це в суді.

Керол мовчала, а Гізер вела далі:

— Я хочу сказати, що твоя позиція дуже хитка, і якщо хтось спробує «розібратися» з Джастіном, тебе позбавлять адвокатської практики.

Знову мовчання. Нижні поліна в каміні вигоріли, і верхні з грюкотом зсунулися вниз. Ніхто не підвівся, аби їх підправити чи докинути нових дровин.

Норма грайливо підняла в повітря ганчір’яну ляльку і проспівала:

— Кому шпильок? Безпечних, законних шпилечок?

— Може, хтось порадить гарні книжки на тему помсти? — запитала Керол. — Скажімо, із серії посібників «Зроби сам»?

Норма й Гізер заперечно похитали головами.

— Гм, то це перспективна ніша, — зауважила Керол. — Може, мені варто взятися до написання такої книги з прикладами із власного досвіду?

— У такому разі оплату за послуги кілера можна списати як виробничі витрати, — зауважила Норма.

— Якось я читала біографію Девіда Ґерберта Лоуренса, — мовила Гізер, — і пригадую жахливу історію про те, що його вдова Фріда не взяла до уваги останнє бажання чоловіка. Вона замовила кремацію його тіла, а тоді залила попіл цементом.

Керол схвально кивнула.

— Вільний дух Лоуренса навіки ув’язнили в цементі! Chapeau , [8] Знімаю капелюха ( фр .). Фрідо! Ось що я називаю помстою! Це творчий підхід!

Гізер кинула оком на свій годинник.

— Керол, годі вже нам фантазувати. Є інші безпечні й законні способи покарати Джастіна. Що він найбільше любить? Що є для нього важливим? Із цього й варто починати.

— Таких речей небагато, — мовила Керол, — тож це проблема. О, його комфорт, одяг — він обожнює свій одяг. Але мені не потрібна ваша допомога, аби знищити його гардероб. Я вже про це подбала, хоч і не думаю, що це його засмутить. Він просто візьме мої гроші й піде на шопінг разом із новою обраницею, яка придбає для нього новий гардероб на власний розсуд. Я мала б учинити щось інше — скажімо, віддати його одяг ворогам, але проблема в тому, що він надто асоціальний, аби мати ворогів. Ще можна віддати його новому чоловікові, який з’явиться в моєму житті (якщо він, звісно, з’явиться). Я зберегла його улюблені краватки. А якби в нього був керівник, я переспала б із ним і подарувала б їх йому. Що ще йому до вподоби? Може, BMW ? Аж ніяк не діти — він ставиться до них із неймовірною байдужістю. І якщо я забороню Джастіну бачитися з ними, то буде послуга, та аж ніяк не покарання. Звісно, я налаштовуватиму їх проти нього — це зрозуміло і без зайвих пояснень. Але не думаю, що він це взагалі помітить. Я могла б звинуватити його в сексуальних домаганнях, але діти вже надто дорослі, щоб їм можна було «промити мозок». Крім того, тоді він не зможе дбати про них, коли мені захочеться відпочити.

— Що ще? — запитала Норма. — Має бути ще щось.

— Небагато. Цей чоловік — неабиякий егоїст. Ага, ще він захоплюється ракетболом — грає двічі або тричі на тиждень. Я хотіла було розпиляти його ракетки навпіл, але він тримає їх у спортзалі. Можливо, саме там Джастін і зустрів цю жінку, вона може бути тренером з аеробіки. Та скільки б він не займався спортом — все одно схожий на кабана. Гадаю, це все через пиво. Атож, пиво він обожнює.

— А знайомі, друзі? — запитала Норма. — Мають бути якісь люди.

— Під час розмов він зазвичай тільки сидить і скаржиться — Нормо, як це називають в ідиші?

— Kvetch!

— Авжеж, сидить собі і «квечить», що йому бракує друзів. У нього немає близьких знайомих, окрім того дівчиська з дімсам. Їй вдалося його захапати, тож для нього це шанс.

— Якщо вона така погана, як ти гадаєш, — мовила Гізер, — можливо, краще взагалі нічого не робити, нехай заплутаються в цьому павутинні? З часом вони зрозуміють, що «виходу немає», і опиняться у власному пеклі.