Аґата Тушинська - Наречена Шульца

Чиста Форма — мистецька теорія, створена Станіславом Іґнацієм Віткевичем, пов’язана з його філософськими поглядами. Згідно з цією теорією, засадничою роллю мистецтва, релігії та філософії є викликати в людини метафізичне почуття (Чисту Форму) іншості стосовно решти світу, винятковості власного існування та контакту з таємницею буття; у такому метафізичному почутті полягає сенс людського життя.

Одне зі слів, вигаданих Віткевичем, може означати речовину для куріння.

„Nienasycenie” — один із найвідоміших романів Віткаци, виданий у двох частинах 1930 року, розлога антиутопія про ідеальну державу китайських комуністів, що захопили уявну контрреволюційну Росію й готуються напасти на скомунізовані держави Західної Європи; цей роман, написаний у чудернацькому й винахідливому стилі „чорної комедії”, є класичним взірцем сучасного літературного ґротеску.

Рита Сачетто (Rita Sacchetto, 1880–1959) — німецька танцівниця й акторка, знімалася в кількох німецьких німих фільмах, акторську кар’єру зробила в Данії, 1917 року вийшла заміж за польського графа Авґуста Замойського, якийсь час жила у Польщі, 1930 року подружня пара переїхала до Італії.

Менахем Мендель Бейліс (1874–1934) — єврей з Києва, засуджений за ритуальне вбивство; судовий процес, що відбувся 1913 року, ввійшов до історії як „справа Бейліса” та започаткував міжнародну критику антисемітської політики Російської імперії.

Тимон Несьоловський (Tymon Niesiołowski, 1882–1965) — польський художник, графік, педагог, представник формізму в образотворчому мистецтві, походив зі Львова.

Роман Інґарден (1893–1970) — польський філософ, професор Львівського університету, після війни — Торунського та Яґеллонського університетів, учень Едмунда Гуссерля — засновника феноменології, вивчав проблеми епістемології, онтології, естетики, аксіології, філософської антропології, філософії мови та літератури.

Криниця (від 2002 року Криниця-Здрій) — місто у Малопольському воєводстві на території Карпатських Бескидів, у якому мешкали українці, поляки та євреї, відомий курорт та осередок санаторного лікування, вода з тутешніх цілющих джерел має лікувальні властивості при захворюваннях органів травлення, сечовидільної та серцево-судинної систем.

Дебора Фоґель (1902/1900?-1942) — двомовна єврейська письменниця і поетка зі Львова (писала польською та їдиш), філософиня, теоретикиня літератури й мистецтва, близька приятелька Бруно Шульца, листування з нею вплинуло на написання його першої збірки оповідань „Цинамонові крамниці”, загинула з чоловіком та сином під час ліквідації львівського ґетто у серпні 1942 року. Український переклад її поезій: Дебора Фоґель, Фігури днів. Манекени , переклад з їдиш Юрка Прохаська, Київ: Дух і літера, 2015. Юрко Прохасько переклав також найвідомішу польськомовну збірку малої прози (монтажів) Дебори Фоґель „Акації квітнуть” („Akacje kwitną”).

Скупньовий Уплаз (Skupniów Upłaz) — назва гірського схилу та хребта в західних Татрах між долинами Явожинка та Ольчиська.

Кузниці (Kuźnice) — частина Закопаного, розташована на території Татр, центр туристичного руху.

Владислав Ріфф (1902–1927) — письменник-початківець, приятель і „братня душа” Бруно Шульца, який вплинув на його перші письменницькі спроби. Після смерті Ріффа від туберкульозу санітари, з метою дезинфекції, спалили всі його речі, включно з неопублікованими рукописами та численними листами від Шульца, для якого смерть приятеля була великим потрясінням.

Адам Важик (1905–1982) — польський поет і письменник єврейського походження, есеїст, перекладач.

Тадеуш Штурм де Штрем (Tadeusz Szturm de Sztrem, 1892–1968) — польський соціалістичний діяч, борець за незалежність, брав участь у битвах І Бригади Легіонів Польських, у міжвоєнні роки керував Департаментом соціальної статистики Міністерства державної скарбниці Польщі.

Марія Каспровичева (Maria Kasprowiczowa, з дому Бунін, 1887–1968) — донька російського генерала, третя дружина відомого польського поета, драматурга, есеїста, літературного критика й перекладача Яна Каспровича (1860–1926), авторка щоденників та споминів про цікавих людей, які бували на віллі „Гаренда” в Закопаному, спричинилася до виникнення культу Каспровича після його смерті.