Люба Клименко - Антипедагогічна поема

Вчителі зааплодували. Це Аврору трохи підбадьорило. Однак поганий настрій не минув.

На додатковому занятті з Колею Аврора зробила неприпустиму педагогічну помилку: коли він удруге неправильно розв’язав рівняння, вона вдарила його підручником математики по голові, потім узяла за барки і затрясла:

— Повтори, падло: А квадрат мінус Б квадрат дорівнює А мінус Б помножити на А плюс Б!

— А квадрат мінус Б квадрат дорівнює… Дорівнює… Дорівнює… — заплутався Коля.

Аврора знову замахнулася підручником і знову струснула Колю:

— А квадрат мінус Б квадрат дорівнює А мінус Б помножити на А плюс Б!

— А квадрат мінус Б квадрат… Забув!

— Ні, ти в мене пам’ятатимеш цю формулу все своє життя!

Вона схопила злощасний майже метровий циркуль і, затиснувши Колину шию поміж ніг циркуля, «припечатала» хлопця до стіни.

— А-а-а!!! Чингізо Аврорівно, боляче!

— Повторюй, я сказала!

— А квадрат мінус Б квадрат дорівнює А мінус Б помножити на А плюс Б! — проскиглив переляканий Коля.

— Ще раз!

— А квадрат мінус Б квадрат дорівнює А мінус Б помножити на А плюс Б!

— Ще раз!

— А квадрат мінус Б квадрат дорівнює А мінус Б помножити на А плюс Б!

— Ось так краще!

Далі був додатковий урок з Юрою-хокеїстом.

Аврора Чингізівна чесно намагалася тримати себе в руках. Як на зло, вона вдягла сьогодні блузку з низьким декольте, тож постійно ловила на собі Юрин погляд. Він заглядав їй у декольте, при цьому роблячи жест, який роблять бейсболісти перед тим, як кинути або впіймати м’яч: великою п’ятірнею хапався за своє чоловіче хазяйство, легенько піднімав його й опускав на місце.

Аврора аж тремтіла від злості.

В кінці заняття вона йому сказала:

— Слухай, Юро, ще раз розмалюєш чиюсь машину, прикончу! Я вже вичислила, що все це робиш ти!

— Авроро Чингізівно, всі ці козли недостойні вас!

— Ти хочеш сказати, що ти достойний мене!

— Ще ні. Але, коли я стану чемпіоном світу, запропоную вам серце і руку!

— От, коли станеш, тоді й поговоримо.

— Авроро Чингізівно, я вас люблю!

— Що?

— Я вас люблю.

— Юро, ти сам не розумієш, що говориш! Як мене можна любити? Я ж стерва!

— Ви не стерва, просто ці козли… Вони отруюють ваше життя!

Аврора замислилася. Взагалі-то, він мав рацію.

Юра повторив жест американського бейсболіста, причому на цей раз намагався зробити його непомітно від Аврори.

Ха! Щоб такий красномовний вияв почуттів та промайнув повз очі Аврори? Та нікада!

Аврора захвилювалася. Це починало її збуджувати.

«На скільки років він молодший за мене? — подумала вона. — На вісім? Дурничка!»

Юра очікувально дивився на Аврору.

— Чого ти витріщився? — вибухнула вона. — Ану, шмаляй звідси!

— Добре, я зараз піду! Тільки скажіть мені, невже ви нічого не почуваєте до мене?

Аврора замислилася: сказати йому неправду? Те, що він їй абсолютно байдужий? Не можна. По-перше, це неправда, а по-друге, це розіб’є йому серце. Адже вона як-не-як — його перша любов!

Сказати йому правду? Що їй темніє в очах від погляду на його спортивні штани? Це буде антипедагогічно.

— Юро, — цілком серйозно сказала вона. — Давай про це поговоримо тоді, коли ти закінчиш школу.

— На випускному вечорі?

— Добре, на випускному вечорі.

— Обіцяєте?

— Обіцяю. До побачення.

І вона демонстративно від нього відвернулася, сіла на стілець і ввімкнула комп’ютер. Їй треба було переглянути електронну скриньку.

Вона вже й забула про Юрину присутність, однак він нагадав їй про це ніжним поцілунком у шию. Його губи були вологі й теплі.

Аврору пронизала хвиля збудження.

Вона підхопилася зі стільця, схопила циркуль і знову (вкотре за день) замахнулася ним — цього разу — на Юру-хокеїста. Юра не злякався. Він ніжно всміхнувся і вийшов з кабінету.

Вона сіла за комп’ютер і тремтячими руками відкрила свою імейл-скриньку. Вона не заглядала туди три дні. Тут було повідомлення від Мирослави, яка запрошувала її до ресторану на сьогоднішній вечір: «подивишся на моє чмо і скажеш свою думку про нього». Далі йшов цікавий додаток: Мирослава запросила не лише своє чмо і Аврору, а й свого чоловіка, тобто Олексу Тарасовича. «Коли я з ним переспала, то зрозуміла, що ти була права. Він дійсно виявився чудовим сексуальним партнером. Справжній Алі-Баба з купою скарбів у штанях. Яка я була сліпа! Мені треба було порівняти Олексу і коханця, щоб зрозуміти, хто мені потрібен». У кінці листа, щоб завуалювати перед Олексою Тарасовичем свої стосунки з чмом, Мирослава попросила Аврору під час вечері вдати, що чмо не Мирославине, а Аврорине.