Алекс Грей (Нижегородов) - Одержимість

Здесь есть возможность читать онлайн «Алекс Грей (Нижегородов) - Одержимість» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Издательство: Strelbytskyy Multimedia Publishing, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Одержимість: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Одержимість»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Чотири дні удвох в одній машині через всю Європу. Такий сюжет «Одержимості». Але в ці чотири дні відбувається переосмислення багатьох моментів життя. Що важливіше, мрії чи реальність? Бути художником чи залишитися з коханою людиною? Алекс, Анна, Макс та інші герої знаходять те, що найбільш важливо для них в житті, для когось це медицина, для когось це виноробство і виноградники, для когось це живопис, а для когось циркове життя, наповнене щоденним ризиком. Але всіх цих героїв об'єднує одне — всі вони одержимі своїми ідеями, цілями, бажаннями і мріями.

Одержимість — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Одержимість», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ал, а ти не хочеш розповісти мені про Макса? — перервавши тишу, запитала Аня, вирвавши тим самим Алекса з роздумів. — Ну, щоб я хоч мала уявлення про те, хто він і що він. Та й взагалі, я щось сумніваюся і переживаю…

— Про що ти переживаєш? — запитав її Алекс?

— Ну, не знаю… Просто, ми з тобою ледве знайомі, а приїдемо разом до твого друга, ось що він про нас подумає? Мені-то все одно, а за твою репутацію страшно.

— Ти за мою репутацію взагалі можеш не переживати, тут я вирішую, що і як робити. Макс не та людина, що буде малювати собі картини. Він простий і прямий, ось побачиш. І як би там не було, він все одно знає свою правду, і навіть не намагайся його в цій його правді переконати, це, все одно марно. Тим паче, до чого тут моя репутація? Чи ти вважаєш, що ми з тобою займаємося чимось незаконним?

— Я так не вважаю, але люди бувають різні і погляди у всіх теж абсолютно різні. Хтось уваги не зверне на проведену разом в одному ліжку ніч, а інший за один тільки погляд готовий розтерзати. Ось тому то я і питаю, як мені поводитися, щоб тебе часом не скомпрометувати.

— Та веди себе природно і не парся. Я ж кажу, що Макс в дошку свій і йому глибоко наплювати, ти просто дивишся на мене чи вже після проведеної в одному ліжку ночі. Хоча, другий варіант б його точно разстроїв. — Алекс засміявся і підморгнув Ані.

— В якому це сенсі? — спитала вона, дивуючись.

— А в такому, що ти, як жінка, його в будь якому випадку зацікавиш, а тут типу я поруч. Прикинь, як йому буде ніяково. Коротше, жартую я. Він нормальний, кажу ж. І не думай про це. Розкажи краще ще чого-небудь.

— Ну, я не знаю, я вже, начебто все рассказала. — Аня задумалася і замовкла. Якийсь час подумавши, вона продовжила. — І взагалі, це у мене сьогодні День народження, це ти мене мусиш розважати, ось ти і розповідай.

— Ну гаразд. — погодився Алекс, обганяючи цілий караван ТІРів, які, незважаючи на свої значні розміри, мчали по тунелю з чималою швидкістю. — Тільки я не знаю, що тобі розповісти. Ти питай, я відповім.

— Ні. — протягнула Аня по дитячому, скорчивши смішну гримасу. — Ні, так не піде. Ми ж не на іспиті, щоб відповідати на питання. Ти просто про Макса розкажи або про себе, ще краще, а то ти про мене вже всі секрети знаєш, а я про тебе нічого, окрім того, що ти не маніяк.

— Щож тобі про себе розповідати? Це у тебе творчість, любов, драма життя, а у мене все стабільно, все гармонійно, без особливих сплесків. Навіть розповідати особливо нічого. Давай, краще, дійсно, про Макса тобі розповім. Ось у нього історія ще та!

— Ну, давай, я вже тебе п'ятдесят кілометрів, як ти кажеш, прошу. — засміялась Аня і легенько пнула Алекса по плечу…

4

— Ми з Максом давно дружимо, ще зі школи. Він, правда, на кілька років молодше, але це не завадило знайти нам спільну мову. У нас було багато схожого. Обидва займалися спортом, любили рок-н-рол, нас обох тоді не цікавили дівчата, коротше, нам було тоді цікаво разом. У нас було багато спільних друзів, та й зараз є, вони нікуди не поділися, хіба що порозкидала доля всіх по різних країнах і континентах. Потім ми поступили в різні ВНЗ. Він вибрав собі медичний, бо у нього вся сімейка була з докторів, династія, так би мовити. Навчався він на «відмінно», і, закінчивши інститут, проходив інтернатуру, як і годиться відмінникам, в найкрутішій клініці міста. Там йому пророкували велике майбутнє, і навіть пропонували постійне місце роботи, тоді як усіх інших його однокурсників розподіляли по віддаленим районам нашої неосяжної батьківщини, в основному, в районні поліклініки та лікарні. Тобто, можна сказати, що йому пощастило. І ось, молодий новоспечений хірург починає відвідувати курси іноземних мов. Ну, тоді, в перебудовні часи, це було модно і престижно, бо шкільного та університетського рівнів знань вистачало лише на «London is the capital of Great Britain», ну як скрізь тоді це було. Так ось, почав він ходити на курси мов. Ніхто тоді особливо не надавав цьому значення, поки я не помітив у нього підручників з французької мови. Питаю його:

— А французька тобі на фіга?

— Та ти не розумієш, — каже, — французькою розмовляли Наполеон, Моне і Ренуар, Екзюпері і Дюма, Жюль Верн і Бріжит Бордо, Азнавур, Бельмондо і Жанна Д'Арк. — коротше, він мені перераховував сотні знаменитих французів, говорив, що це мова любові, мова майбутнього, що ми всі — лохи і не розуміємо, що все мистецтво, і взагалі практично весь світ тримається не на Америці, як тоді вважали, а на Франції, просто її недооцінюють. Потім він мені довго втирав про те, що нащадки його були теж з французів. Виявляється, що його прапрабабка під час війни 1812 року жила на окупованій французами території і служила служницею в якихось французів. У радянські часи її за таке відправили би валити ліс, в кращому випадку, але тоді на це ніхто не зважав. Так ось, служила вона в одного французького генерала домробітницею, ну і, за версією Макса, а він стверджує, що це стовідсоткова перевірена правда, вона згрішила з якимсь французьким капралом, що, дійсно могло бути правдою, дивлячись зараз на Макса. Потім французів перемогли, з Росії вигнали, а прапрабабка, покинута капралом, і вагітна напівфранцузом-напівросійським прадідом Макса залишилася в своїй глибинці. Природно, документів тоді нормальних ніхто нікому не робив, тому, доказів французької крові Макс тоді не знайшов, але був все одно впевнений, що він — француз. Однак, у прапрабабки залишилися любовні листи французькою мовою, нібито адресовані саме їй. Ці листи дивним чином збереглися, я їх особисто бачив. Там були підпис і прізвище того самого француза. Макс писав в різні організації, замовляв генеологічні дерева, йому прораховували і розробляли його родоводи. Коротше, він витратив багато грошей на це, але одного разу з Франції прийшла відповідь, що він дійсно нащадок знатного французького роду, а той капрал, після повернення з Росії через кілька років став мало не генералом французької армії. Але і це ще не все. Виявляється, праправнучка того генерала якось натрапила на інтерв'ю з Максом в одному журналі, побачила ім'я свого прапрадіда в статті, а так само фотографію Макса і закохалася просто по самий Ла-Манш. Написала йому листа, в якому повідомляла, що він навіть частково спадкоємець, хоча спадок зовсім крихітний, — лише невеликий замок на березі Лігурійського моря, кілька сотень гектарів виноградника, стайні з породистими кіньми, парочка яхт і якісь там рахунки в банку. Макс тоді і вирішив, що раз він француз, то просто зобов'язаний знати французьку, ось і пішов на курси. Він жив і марив Францією. Подав документи на виїзд, але в посольстві якось занадто довго розглядали його папери, а він в цей час мучився від нерозділеного кохання до своєї однокурсниці Ілоні. Ілона ж, в той час, не мала до Макса особливих почуттів, бо була зайнята іншим, вже не настільки молодим, але вже хірургом, завідувачем хірургічного відділення, з яким була готова розділити не тільки радості і горе, але навіть кушетку в перев'язочній під час нічних чергувань. Макс страждав, вона не помічала цього, та й взагалі не помічала Макса. Ще й ці нерозділені почуття підштовхували Макса втекти будь куди подалі з цієї країни, щоб не бачити ніколи щасливого погляду тієї гримзи. Аж раптом приходить відповідь з посольства, що, типу все в порядку, ви — француз, ми це перевірили, можете валити в свою Францію і жерти там жаб. Макс зрадів, кинув хірургію, продав квартиру, машину, все своє майно і через тиждень був готовий відчалити на батьківщину Шарля де Голя і Едіт Піаф. Пам'ятаю, як ми його проводжали тоді. Сумно було, тому що в той час, якось всі масово почали виїжджати з країни, всі найкращі друзі. Хто в Ізраїль звалював, хто в Канаду, хтось, навіть в Аргентину. А ось Макс поїхав до Франції. Він поїхав, а ми залишилися. Ми постійно листувалися, зідзвонювалися, він особливо нічого не розповідав, а потім якось написав, щоб я приїжджав до нього на весілля. Віза у мене була відкрита, проблем з візами в мене тоді не було, я займався спортом і мав службовий паспорт, в який ставили будь-які візи. Був я у нього на весіллі тоді свідком. Звичайне весілля, не шикарне, але й не бідне. Яхта була замовлена величезна, і вони прямо на борту яхти у відкритому морі вінчалися. Правда, Ніколь — наречена виявилася старшою за нього років на десять, але в неї був один величезний плюс — вона була чистокровною француженкою. Я, правда, спочатку прийняв її за майбутню Максову тещу, тобто за маму нареченої, але добре, що мені все встигли пояснити, що саме вона майбутня дружина українського доктора. Вона від великої любові одразу ж переписала на Макса весь маєток з виноградниками, кіньми і замком. Так і жили вони досить щасливо, як я міг зі сторони спостерігати. У неї була дочка від першого шлюбу, Макс навіть спробував до неї позалицятися, але дружина в нього була сувора і авторитетна, і Макс вирішив не ризикувати. Не дивлячись на досить забезпечене життя, він все одно любив медицину. Але дипломи пострадянського зразка тоді в Європі не котирувалися, і, незважаючи на напівфранцузьке його походження, Максу довелося заново вступити до медичного університету вже у Франції. Він відівчився п'ять років в універі, досить успішно, і знову йому пророкували велике майбутнє в якості хірурга, а він, дійсно був талановитим в цьому плані, але в одну мить він якось передумав бути хірургом і пішов перевчатися на стоматолога. Провчившись ще пару років, він відкрив свій невеликий кабінет, який згодом виріс в солідну клініку. Клініка давала йому хороші доходи. Через приємні ціни і відмінну якість до Макса почали приїжджати лікуватися навіть французькі зірки, діячі культури і мистецтва, політики і письменники. Макс, який і без того жив небідно, перейшов в категорію досить успішних людей Франції. З ним робили інтерв'ю, запрошували на різні медичні форуми та конференції. На одному з таких форумів він знову зустрівся з тією самою однокурсницею Ілоною, яка раптом в один момент зрозуміла, яка вона була недалекоглядна дурепа, що повірила якомусь хірургу, який, хоч і був заввідділенням, але все одно, виявився негідником, який зрадив їй з молодою аспіранткою на їхній кушетці. У цей момент прозріння якраз і зустрівся їй Макс, весь такий успішний, засмаглий, з легкою неголеністю, замком і пристойними рахунками в банках. Парочка коктейлів, спогади про студентське життя, легка, невимушена обстановка пробудили в Макса колишні почуття, і забувши про те, що одружений на француженці зі знатного роду, він запропонував Ілоні руку і серце. Ілона була теж не дурна, читала журнали і газети, орієнтувалася в економічній ситуації в Європі і в пострадянському просторі, мало того, вміла все це зпівставити і зробити правильні висновки. Вона трошки поопиралась ще «декільку коктейлів», і, природно, дала Максу згоду. Залишалося зовсім небагато, а саме, розлучитися зі своєю Ніколь. На подив, Ніколь, його французька дружина сприйняла цю новину без істерики, а якось буденно. Єдино, чого вона зажадала, було те, що залишиться жити зі своєю донькою в їхньому маєтку і буде робити те, що сама захоче. Як потім виявилося, ця її поступливість була викликана тим, що сама вона вже давно мала молодого коханця — майстра педикюру з Сербії, який працював в її салоні краси, яким вона керувала. А тут раптом все зрослося, як не можна краще. Папери всі були підписані, розлучення оформлено, а я знову був свідком вже вдруге на весіллі Макса. Ілона ж, за той час, поки Макс був одружений на Ніколь, теж встигла сходити заміж, правда не за свого хірурга, а за якогось американця, який «подарував» їй сина. Подарував в прямому сенсі, тому що американець згадав про свою американську батьківщину ще до народження малюка і поїхав в Америку, зовсім забувши про свою неамериканську дружину. Так ось, на своїх других весіллях, які цього разу виявились спільними, Макс і Ілона стали чоловіком і дружиною. Ілона пізніше перевезла до Франції свого сина, якого Макс одразу ж усиновив.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Одержимість»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Одержимість» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Александр Беляев - Небесний гість
Александр Беляев
Алекс Грей (Нижегородов) - Політ завдовжки в життя
Алекс Грей (Нижегородов)
Алекс Грей - Кулинария любви
Алекс Грей
Алекс Грей - Шторм
Алекс Грей
Алекс Грей - #Школа.net
Алекс Грей
Алекс Грей - Тень Махаона
Алекс Грей
Алекс Грей - Квест
Алекс Грей
Алекс Грей - Головоломка
Алекс Грей
Алекс Грей - Одержимость
Алекс Грей
Отзывы о книге «Одержимість»

Обсуждение, отзывы о книге «Одержимість» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x