Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Ти говориш про стокгольмський синдром [6] Стокгольмський синдром – психологічний несвідомий захисний стан, коли жертва насильства починає співчувати своїм кривдникам і ототожнює себе з ними. ? Гадаєш, можеш змусити її в тебе закохатися?

– Варто спробувати.

– А як не вийде?

– Тоді я позбудуся її, як хотів Тедеску.

– Як шкода, що він не встиг розповісти нам про свій план.

Рейвен загупала у двері.

– Випустіть мене!

– Не звертай уваги. Зосередься на вибуху в порту Пірея.

– Тату, це й далі мене непокоїть. У терміналі точно будуть жінки і діти.

– У хаосі війни без цивільних жертв не обходиться. А тепер іди.

Кроки. Вхідні двері відчинилися. Зачинилися. Хто ж із них залишився? Рейвен посмикала клямку. Налягла на двері всім тілом.

– Випустіть мене!

Тиша.

Вона засапалась і прилягла на одяг. Постукування милиці, все ближче.

«А що, як він спробує мене зґвалтувати, сестричко?»

…я копну його за тебе в яйця…

«А якщо він мене мучитиме?»

…коли болить, ти завжди почуваєшся реальною. найгірше, що він може зробити, це вбити тебе. і позбавить тебе клопоту. у тебе ніколи не виходило, коли ти намагалася накласти на себе руки, як мама. тож нехай він зробить це за тебе. тоді ми знову будемо разом, нерозлучні…

Звук ключа, що повертається в замку. Двері зі скрипом відчинилися. Сліпуче світло. Рука схопила її за ногу.

…лети, сестричко рейвен, лети…

Цинциннаті, штат Огайо

В інформаційно-аналітичному відділі служби ФБР у Цинциннаті пролунав сигнал. Френк Дуґан відклав чізбургер і крутнувся на кріслі від столу до консолі. Увімкнув захищений канал зв’язку і прочитав повідомлення на екрані.

ВІДПРАВНИК: захищений сервер афінського бюро Інтерполу.

КОМУ: усім національним бюро.

ТЕМА: угруповання «Сімнадцяте листопада»

На картинці широким планом з’явився білявий чоловік з густими вусами, який поправляв чорну пов’язку на правому оці. На стіні у нього за спиною була прибита табличка:

МІНІСТЕРСТВО ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ГРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

ШТАБ-КВАРТИРА ПОЛІЦІЇ ГРЕЦІЇ

ВІДДІЛ З ПИТАНЬ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ

У кабінеті луною рознісся голос:

– Говорить капітан Гектор Еліаде, голова спеціальної групи з питань боротьби з тероризмом афінської поліції. Два дні тому невловиме радикальне угруповання марксистсько-ленінського спрямування «Сімнадцяте листопада» вчинило напад на Афінську психіатричну клініку. Двоє американців загинули, один поранений. Головний лікар Роджер Слейд наклав на себе руки. Його доньку Рейвен Слейд, яка була пацієнткою лікарні, взято в заручники.

Однією із жертв теракту став Ясон Тедеску, викладач, фахівець з античності Вейбриджського університету, штат Огайо, який лежав у лазареті. Згідно з оперативними даними нашої спецгрупи, Тедеску, перебуваючи в еміграції у США, організував законспіровану мережу сплячих агентів з тамтешніх греків.

З перехоплених розмов терористів ми довідалися, що Тедеску готував підґрунтя для союзу «Сімнадцятого листопада» і невстановленого близькосхідного угруповання для організації терактів у Сполучених Штатах, операції під кодовою назвою «Зуби дракона». Інші пацієнти Афінської психіатричної лікарні чули, як Тедеску розмовляв з Рейвен Слейд, а потім намагався її вбити. Останніми словами, які він сказав своїм убивцям, були: «Рейвен знає».

Наше першочергове завдання – звільнити заручницю і допитати її самим. Необхідно з’ясувати, що Рейвен Слейд відомо про планований теракт, перш ніж терористи витягнуть з неї цю інформацію катуванням. Якщо це зробити не вдасться, потрібно змусити її замовкнути й не дати можливості поділитися своїми знаннями з терористами.

Екран почорнів.

Дуґан поглянув на карту світу, що висіла на стіні над консоллю. Балканський півострів був його ділянкою і, перевівшись сюди з Нью-Йорка, він обвів його жовтим маркером. Дуґан простяг руку, висмикнув червону канцелярську кнопку зі столиці Словенії Любляни і встромив її в точку Афіни, Греція.

Задзижчав інтерком.

– Ти бачив повідомлення з Інтерполу? – запитав заступник директора Мейсон.

– Так.

– Негайно зайди.

За кілька хвилин Дуґан, вийшовши з ліфта на синю плюшеву килимову доріжку, вже стукав до кабінету Мейсона.

– Увійди!

Дуґан прочинив двері й побачив сиву голову свого шефа, як завжди, із зачіскою помпадур, що пишною хвилею здіймалася над чолом.

Мейсон міцно зчепив пальці на своєму великому столі із червоного дерева.