Максим Кидрук - Доки світло не згасне назавжди

– Причини за собою двері, – наказав Тимофій.

Рута зійшла з порога, але продовжувала витріщатися на апарат.

– Зачини двері, – хрипким від роздратування голосом повторив хлопець. – Не вистачало ще, щоб хтось знадвору помітив, що тут горить світло.

Цього разу дівчина послухалася.

Тимофій наблизився до апарата й заходився вивчати контролер із двома десятками кнопок на торцевій поверхні лівої лапи. Хлопець утопив кнопку зі значком , потримав палець кілька секунд, після чого вузький дисплей над кнопками спалахнув жовтим світлом.

– Є, – видихнув анестезіолог.

Рута переминалася з ноги на ногу біля дверей. Тимофій переметнувся до столу, сів на один зі стільців і ввімкнув комп’ютер. Пароля не було, операційна система завантажилася за півхвилини, і хлопець, відшукавши на робочому столі ярлик, підписаний «іM6 Controller», двічі клікнув по ньому мишею. Доки програма керування завантажувалася, дістав свій мобільний і, відкривши ПДФ-інструкцію, поклав його поряд. Про всяк випадок.

За мить на екрані зринуло вікно з написом:

Система Навігації BrainLab

УВІЙТИ

Тимофій не стримався:

– Воу.

– Що? – витягнула шию Рута.

– Тут український інтерфейс.

– Ок. І що?

– Нічого. – Він подивився на дівчину, а тоді скоса зиркнув на крісло з відкидною спинкою. – Лягай туди.

Вона простежила за його поглядом.

– Уже?

– Ну, так. – Хлопець підвівся, скочив до крісла, оглянув його й тицьнув пальцем у сидіння. – Лягай.

Рута обережно сіла, потім відкинулася на спинку. Тимофій якийсь час перебирав руками лямки для фіксації лоба, підборіддя та грудей.

– Не знаю, чи це треба, але краще перестрахуватися.

Дівчина з недовірою глипнула на білі тканинні пояси із пластиковими застібками.

– Це обов’язково?

– Думаю, так. Тобі не можна рухатися під час сканування.

«І під час операції».

– А це довго?

Хлопець знизав плечима.

– Я не знаю.

– Ну окей, – вона зітхнула, – пристібай.

Русецький клацнув застібками на лобі, під щелепою та на рівні Рутиних плечей, потім підтягнув шлейки. Руки нижче від ліктів не фіксував, хоча ремені там також були.

– Руками не воруши, – розвернувшись, він попрямував назад до стола.

Сів за комп’ютер, натиснув «Увійти» й вибрав зі спадного меню у верхньому правому куті команду «Сканувати › Мозок». Наступної миті в надрах апарата зародився ледь вловний стугін.

– Що це? – напружилася Рута.

– Лежи й не смикайся. Напевно, це томограф. Сканує твій мозок.

– Напевно?

Хлопець не відповів. На екрані виник індикатор виконання процесу, і він заворожено спостерігав, як заповнюється горизонтальна смужка: 22… 36… 57%.

– Чому затих? – озвалася Рута.

83%.

– Розбираюся, – він не вловлював рівень тривоги в її голосі. – Все добре.

– Що добре?

Комп’ютер видав короткий сигнал, індикатор процесу щез, на його місці висвітилося:

3D-КАРТУВАННЯ [МОЗОК] ЗАВЕРШЕНО.

Через секунду на робочому полі програми з’явилось об’ємне зображення людського мозку. Тимофій не стримував захвату:

– Тут простий інтерфейс. А сканер, схоже, узагалі фантастика, – він тицьнув пальцем у монітор. – Програма завершила 3D-картування і, якщо я правильно зрозумів, мала б розпізнати структури твого мозку. Тобто мені залишається обрати розташування пухлини, – хлопець труснув головою, змахуючи волосся з очей, – не пухлини, а… ну, розумієш – ділянки, яку будемо опромінювати, і…

– Можеш швидше? – Рута не поділяла його ейфорії.

Не підводячи голови, Русецький відрізав:

– Ні.

Хлопець водив курсором понад тривимірним зображенням Рутиного мозку, дивлячись, як програма підсвічує зеленим і подає поряд із курсором назви відповідних структур: довгастий мозок, гіпокамп, ліве мигдалеподібне тіло. Утримуючи Ctrl і Shift, Тимофій міг пересувати модель, а прокручуючи коліщатко, наближав чи віддаляв зображення мозку. Під час кожного наближення програма виставляла на огляд щораз дрібніші структури.

Тимофій наблизив стовбур головного мозку та повільно сповз мишкою згори донизу. Схоже, мовна локалізація була неповною або перекладач вирішив не влазити в те, що йому не відомо, бо назви дрібних структур пішли англійською: lateral geniculate body, inferior collicluli, optic tract, trochlear nerve, rhomboid fossa, acoustical nerve, abducent nerve. Блакитної плями не було. Якщо відверто, Тимофій не аж так добре розбирався в анатомії людського мозку, щоби без підказок знайти її. Хоча проблем із цим не мало б виникнути.