Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Лей Чжичен поклав руку на плече Є. Вона відчула, нібито його сила і впевненість, струменіючи крізь долоню, наповнювали її.

— Є Веньцзє, у мене є заповітна мрія, що одного разу я зможу тебе по праву назвати «Товаришу Є»!

Лей піднявся і, по-військовому карбуючи крок, залишив операційний зал. На очі Є Веньцзє навернулися сльози. Уперше з дня смерті батька вона дозволила собі заплакати.

Втягуючись у повсякденну роботу відділу моніторингу, Є Веньцзє усвідомила, що тут їй доведеться важче, ніж у відділі радіопередач. Її знання про комп'ютери загалом і програмування зокрема повністю застаріли, і їй доводилося вивчати нові прийоми й методи програмування майже з нуля. Незважаючи на висловлену комісаром довіру, обмеження все ще залишалися досить суворими: їй дозволяли заглядати в програмний код, але доступу до бази даних вона не мала.

Повсякденний контроль за її діяльністю здійснював Ян Вейнін і здавалося, що він став ще більш нестриманим, ніж раніше, дратувався з найменшого приводу. Комісар Лей неодноразово розмовляв із ним із цього приводу, але безрезультатно. Здавалося, що тільки один вигляд Є Веньцзє доводив до сказу головного інженера.

Поступово у своїй роботі Є Веньцзє стикалася з багатьма дедалі більш незрозумілими речами: вона почала усвідомлювати, що проект «Червоний берег» набагато масштабніший, ніж здавалося спочатку.

Одного разу система спостереження перехопила передачу, розшифрувавши яку за допомогою комп'ютера, база отримала кілька супутникових фотографій, котрі було відправлено для ідентифікації до Бюро геодезії і картографії при Головному штабі армії. Це виявилися знімки найважливіших об'єктів військового призначення Китаю, включно з військово-морською базою у Циндао і кількома головними підприємствами оборонного комплексу, побудованими в ході реалізації програми «Третій фронт» [52] Прим. перекл. Програма «Третій фронт» ( 三线建设 , Sānxiàn jiànshè) — програма промислового розвитку віддалених частин Китаю (в основному внутрішньої території, віддаленої від густонаселеної прибережної смуги), розпочата в 1964 році. Охоплювала великомасштабні інвестиції в сектор національної оборони, високотехнологічні галузі, основні галузі промисловості (зокрема обробну, гірничодобувну, металургічну і електроенергетику), транспорт та інші інфраструктурні проекти. . Аналіз підтвердив, що зображення були отримані за допомогою розвідувального комплексу американського супутника КН-9.

Перший супутник із цієї серії було запущено нещодавно. Окрім основного способу передачі зібраних даних — відстрілювання капсул з відзнятою плівкою, які спускаються на парашуті, він також у тестовому режимі передавав цифрові зображення за допомогою пакетів радіосигналів. Через недосконалість технології передача велася у низькочастотному діапазоні, що значно збільшувало площу поширення сигналу, і система спостереження «Червоного берега» могла її перехоплювати. Позаяк це була тестова передача, то стійкість систем шифрування була невисокою, тому розшифрувати повідомлення вдалося досить легко.

КН-9 був, без сумніву, найважливішим об'єктом спостереження і дослідження, які надавали рідкісну можливість зібрати цінну інформацію про американські системи супутникової розвідки. Але через три дні спостережень Ян Вейнін раптом наказав змінити діапазон відстежу-ваних частот і забути на якийсь час про КН-9. Є Веньцзє таке рішення здавалося абсурдним.

Ще одне нестикування не обминуло її уваги: незважаючи на те що тепер місцем її роботи був відділ моніторингу, іноді її залучали до робіт і у відділі радіопередач. В один із таких днів вона мимоволі помітила встановлені параметри частоти пакетів передач №304, 318, 325 наступного сеансу — вони були нижче надвисокочастотного діапазону і не могли спричинити нагріву всередині заданої цілі.

У той самий день черговий офіцер, без видимих на те причин, наказав Є Веньцзє прибути на командний пункт бази. З тону і поведінки офіцера Є Веньцзє здогадалася, що щось пішло не так.

Прибувши на командний пункт, Є Веньцзє побачила до болю знайому сцену: були всі старші офіцери бази і двоє незнайомих їй офіцерів високого рангу. Досить було лише поглянути на вираз їхніх облич, аби зрозуміти, що вони мають повне право наказувати не лише комісарові, а й головному інженерові бази. Крижані погляди всіх присутніх були сфокусовані на ній, але інтуїція, вироблена за роки потрясінь і гонінь, підказувала, що сьогодні не одна вона є предметом розгляду. Її справа лише інтермедія до основного — у кутку з понурим виглядом сидів комісар Лей.