Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Що, Ян Дун... жінка?

— Як бачиш, — відповів директор, — але ми самі дізналися тільки позавчора під час першої особистої зустрічі.

— Може, у неї якісь проблеми з психікою? — втрутився молодий інженер. — Які можуть бути інші причини для відмови журналістам в інтерв'ю? Може, вона, як і Цянь Чжуншу [16] Прим. перекл. Цянь Чжуншу （ 钱钟书 , Qián Hōngshū） — китайський письменник, культурознавець, поліглот; автор сатиричного роману «Фортеця в облозі», що вважається одним із найважливіших творів сучасної китайської літератури. Був також відомий своєю відмовою від спілкування з представниками медіа. , так і не з'явиться в телевізорі до самої смерті?

— Але ми принаймні знали, що Цянь — чоловік. Мені здається, у неї були якісь проблеми в дитинстві, що могло призвести до таких проявів аутизму, — сказав вражений Ван Мяо. Його персона ніколи не цікавила журналістів.

Ян Дун, проходячи з головним інженером повз Ван Мяо з колегами, які стояли, усміхнулася привітно й легко кивнула, не вимовивши при цьому жодного слова. Але Ван Мяо встиг помітити ясний погляд блискучих очей.

Пізніше того самого вечора Ван Мяо сидів у своїй лабораторії, розглядаючи закарбовані об'єктивом пейзажі, розвішані на стіні навпроти. Погляд притягувала фотографія панорами незвіданого світу за Великою стіною [17] Прим. перекл. У китайській філософії за межами Великої китайської стіни перебуває незвіданий, маловивчений світ, що не зазнав впливу культури в китайському розумінні. : на світлині була зображена пустельна засніжена долина, облямована білосніжними горами. У кінці долини самотньо стояло зламане мертве, засохле дерево, скручене під ударами долі. Композиція була складена так, що дерево займало третину фотографії. Силою уяви Ван Мяо помістив силует дівчини, яка запала йому в душу, у далекий кінець долини. Несподівано композиція фотографії отримала новий сюжет, здавалося немов внутрішній світ прийняв дівчину у свої обійми і зробив поправку в правилах світобудови на її присутність, визнавши її первинним учасником сюжету.

Ван Мяо продовжив успішний експеримент і помістив дівчину в кожну фотографію на стіні, іноді розміщуючи пронизливі очі, що залишили слід у душі, на тлі пустельного неба. Ці фотографії також оживали, демонструючи приховану красу, про яку Ван Мяо навіть не підозрював. Він завжди вважав, що його фотографіям не вистачає трохи життя. Тепер він розумів, що вони чекали на неї .

— Усі перелічені у списку вчені за останні неповні два місяці наклали на себе руки, — сказав генерал Чан.

Ван Мяо був приголомшений цією новиною, немов ударом блискавки. Поступово його чорно-білі пейзажі зникали в темряві пам'яті. На фотографіях їй більше не було місця; погляд розчинявся в картині неба. Закарбовані світи були мертві, як і раніше.

— Коли... коли це сталося? — Ван Мяо запитав механічно.

— Протягом останніх двох місяців, — знову повторив генерал.

— Вас цікавить останнє ім'я у списку, чи не так? — запитав Ши задоволено і додав уже пошепки. — Вона остання, хто наклав на себе руки. Два дні тому, передозування снодійним. Вона померла уві сні без страждань.

На секунду Ван Мяо відчув навіть вдячність до Ши.

— Чому? — запитав Ван Мяо. Фотографії мертвих пейзажів, як слайди, досі крутилися в голові.

Генерал Чан відповів:

— Ми можемо сказати напевно тільки одне: усі ці люди керувалися однією і тією самою причиною, здійснюючи самогубство. Але сформулювати її непросто. Можливо, нам, неспеціалістам, важко її навіть зрозуміти. У розданих документах — частина передсмертних записок усіх жертв. Ви можете ознайомитися з ними після зустрічі.

Ван Мяо пробігся поглядом по текстах — усі вони були значними за обсягом.

— Докторе Дін, не могли б ви показати професорові Вану записку Ян Дун? Її записка найкоротша, але й найзмістовніша.

Той, до кого звертався генерал, досі сидів мовчки і, тільки через деякий час після питання, вийняв білий конверт і передав його Ван Мяо, який розташувався за столом навпроти.

Ши знову прошепотів Ван Мяо:

— Він був хлопцем Ян Дун.

Ван Мяо пригадав, що уже бачив Дін Ї на будівельному майданчику прискорювача заряджених частинок у Ля-нсяні. Він був фізиком-теоретиком, який здобув популярність завдяки відкриттю макроатомів під час вивчення кульової блискавки. Ван Мяо розпечатав простягнутий конверт і відчув слабкий аромат, який йшов зсередини: усередині конверта був тонкий, нерівний клаптик, але не паперу, а берести. Єдиний рядок, накреслений витонченими ієрогліфами, проголошував: « Усі свідчення ведуть до єдиного висновку: Фізики ніколи не існувало і не існуватиме. Я знаю, що мій вчинок безвідповідальний. Але у мене немає іншого вибору ».