Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Британський полковник раптово виявив розуміння розмовної китайської — він кивнув і додав англійською:

— To be or not to be...

— Що він сказав? – запитав Ши у Ван Мяо.

— Нічого, — відмахнувся Ван Мяо. Люди, які оточували його, здавалося перебувають у колективному маренні. Під час війни? Яка війна? Він обернувся, щоб подивитися у величезні вікна залу, що займали всю зовнішню стіну — від стелі до підлоги. На відстані він бачив житлові околиці Пекіна: під весняним сонцем дорогами мчав потік автомобілів, хтось гуляв із собакою на галявині, діти, які гралися...

Що реальніше: світ зовні чи світ усередині цих стін?

— Останнім часом атаки противника здійснюються з новою силою, — продовжив генерал Чан. — Мета колишня — еліта світової науки. Будь ласка, ознайомтеся з переліком імен у розданих матеріалах.

Ван Мяо, діставши документи з конверта, побачив, що текст на першій сторінці надруковано великим шрифтом: китайські імена ієрогліфами й англійські латиницею упереміж. Найімовірніше, документ готували поспіхом, і не було часу коригувати.

— Професоре Ван, ви ознайомилися зі списком, вам відомі якісь із цих імен? — запитав генерал Чан.

— Я знайомий із трьома людьми зі списку. Усі троє — видатні вчені; проведені ними дослідження були в авангарді наукової думки у галузі фізики, — відповів Ван Мяо трохи неуважно. Його очі спинилися на останньому імені у списку. Йому здалося, що ці два ієрогліфи відрізнялися від решти тексту шрифтом і насиченістю кольору чорнила, немов були додруковані окремо. Як її ім'я могло опинитися у списку? Що з нею сталося?

— Ви були знайомі? — Ши ткнув в ім'я товстим прокуреним пальцем, забарвленим нікотином у жовтий колір. Ван Мяо нічого не відповів.

— А, значить, не були. Але хотіли б, так?

Тепер Ван Мяо стали зрозумілі мотиви генерала Чана щодо залучення до команди цієї людини, яка раніше вже служила під його керівництвом в армії. Ши, незважаючи на свої вульгарні манери, володів гострою, як бритва, спостережливістю. Може, він і не добрий поліцейський, у класичному розумінні, але професіонал до мозку кісток.

Торік Ван Мяо був призначений відповідальним за постачання нанорозмірних компонентів для «Сінотрона ІІ» — проекту прискорювача заряджених часток. Одного дня під час короткої перерви на будівельному майданчику в Лянсяні [15] Прим. перекл. Лянсян （ 良乡 , Liángxiāng） — місто, розташоване в окрузі Фаншань муніципалітету Пекін, за 25 кілометрів від самого Пекіна. У місті багато кампусів дослідницьких інститутів. він побачив картину, що вразила його уяву. Захоплюючись ландшафтною фотозйомкою, Ван Мяо часто знаходив у навколишній дійсності несподівані об'єкти і поєднання, які створювали химерні художні композиції.

Центральним елементом композиції був соленоїд надпровідного електромагніту, який вони встановлювали вже тривалий час. Заввишки у три поверхи, але ще наполовину незiбраний, магніт здавався величезним монстром зі сталевих блоків і плутанини труб системи охолодження на надплинних холодоагентах. Подібно до звалища брухту часів Промислової революції композиція втілювала в собі холодну байдужість технологій і варварську красу сталевих конструкцій.

Перед цим металевим монстром стояла струнка молода жінка. Освітлення композиції також було ідеальним: металевий монстр тонув у тіні поспіхом зібраної конструкції тимчасового даху, що підкреслювало його непривітну і відразливу красу. Але один промінь сонця, що заходить, проникав крізь центральний отвір у перекритті, золотячи самотню постать. Сяйво спадаючої хвилі волосся і білизна шиї над коміром комбінезона малювали в уяві картину квітки, що розпустилася посеред картини техногенних руїн, які утворилися після бурхливого урагану.

— На що вирячився? Повертайся до роботи!

Ван Мяо шокований повернувся, але виявив, що вигук директора Центру дослідження нанотехнологій стосувався не його, а молодого інженера, який також милувався жіночою постаттю. Відірваний від процесу споглядання мистецтва і повернений до реальності, Ван Мяо побачив, що жінка є не звичайним співробітником — головний інженер щось шанобливо їй розповідав.

— Хто вона? — запитав він директора.

— Ти повинен був здогадатися, — відповів директор, малюючи руками в повітрі велике коло. — Першим проведеним експериментом на цьому двадцятимільярдному прискорювачі буде, найімовірніше, перевірка її припущень стосовно теорії суперструн. Узагалі, старшинство має важливе значення в теоретичній фізиці, і вона ніяк не може виявитися тим, кому буде довірено право провести перший запуск прискорювача. Але шановані академіки не дуже бажають бути першопрохід-цями — побоюються провалитися й отримати удар по самолюбству і престижу. Ось чому в неї буде шанс.