Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Є Веньцзє, ти написала цю статтю? — інший супровідник розкрив англомовний журнал перед її очима. Назва статті була: «Можливе існування фазової межі зони поширення сонячної радіації і характеристики відбиття». Він продемонстрував Веньцзє обкладинку журналу — це було видання The Astrophysical Journal від 1966 року.

— Та звичайно вона! До чого ці формальності? — військовий в окулярах відвів руку із журналом і відрекомендував себе і супутника: — Це комісар з політичних питань бази «Червоний берег» Лей Чжичен. А я — Ян Вейнін, головний інженер бази. Ми прилетимо приблизно за годину, відпочивай наразі.

Ти Ян Вейнін? Веньцзє не промовила жодного слова, але була вражена до глибини душі. Вона зауважила, що вираз його обличчя залишився безпристрасним; мабуть, Ян Вейнін не хотів посвячувати навколишніх у те, що вони були і раніше знайомі. Ян Вейнін навчався в аспірантурі в її батька, і, коли Ян Вейнін уже отримав вчений ступінь, Веньцзє була тільки на першому курсі.

Вона в усіх деталях пам'ятала той перший раз, коли він прийшов до них додому. Він тільки почав навчання в аспірантурі і збирався обговорити напрямок своєї наукової роботи з професором Є. Ян заявив, що хоче сконцентруватися на експериментальних і прикладних задачах і максимально дистанціюватися від фундаментальних теоретичних питань.

Веньцзє пам'ятала, що батько відповів на таку пропозицію: «Я не проти твоєї ідеї щодо вибору теми для наукової роботи. Але ми, зрештою, кафедра теоретичної фізики. Чому ти так намагаєшся уникнути теоретичних проблем для дослідження?».

Ян відповів: «Я хочу прославитися на всі часи, зробити реальний внесок у науку».

Батько у відповідь навів такі аргументи: «Теорія — основа практики. Хіба відкриття фундаментальних фізичних законів не є найбільшим внеском у сьогодення і майбутнє?».

Ян Вейнін вагався, говорити правду про свої реальні мотиви чи ні, але зрештою їх озвучив: «Займаючись теоретичними проблемами і дослідженнями, легко зробити ідеологічні помилки».

Батько не знав, що на це відповісти.

Ян був дуже обдарований, кмітливий студент із математичним складом розуму. Однак у той короткий час навчання в аспірантурі він завжди намагався дотримуватися шанобливої і безпечної дистанції зі своїм науковим керівником. Веньцзє бачила Яна кілька разів у них вдома, але не звертала на нього особливої уваги, можливо, під впливом батька. Чи звертав він увагу на неї, Веньцзє сказати не могла. Незабаром після захисту, Ян розірвав будь-які контакти зі своїм наставником.

Відчувши, як накриває нова хвиля слабкості, Веньцзє заплющила очі. Обидва супровідники відійшли за штабель ящиків у кінці кабіни і зашепотілися. Але кабіна була настільки малою, що навіть крізь гуркіт мотора і свист лопатей Веньцзє добре чула їхню розмову.

— Я досі думаю, що це не найкраща ідея, — подав голос комісар Лей.

— Ви можете звичайними каналами знайти потрібний мені персонал з необхідною кваліфікацією? — запитав Ян.

— Я витратив багато часу і сил на пошуки. Серед військових не знайшов фахівців потрібної кваліфікації, а залучення персоналу зі сторони пов'язане з безліччю проблем. Ви ж знаєте ступінь секретності цього проекту — приєднання до команди, яка працює над ним, рівноцінне призову до армії. Вимоги безпеки передбачають тривалу ізоляцію персоналу на базі. А що робити з їхніми родинами, доки триває робота над проектом? Інших варіантів, окрім як ізолювати їх на базі, також немає. Хто на це погодиться? Я підібрав двох відповідних кандидатів у Школах кадрового резерву імені 7-го травня [14] Прим. перекл. Школи кадрового резерву імені 7-го травня （五七干校, Wǔqī gànxiào） — трудові табори, створені під час Культурної революції. Перевиховання неблагонадійних елементів і ворогів Революції здійснювали шляхом залучення до тяжких сільськогосподарських робіт і вивченням цитат із робіт Мао Цзедуна. , але обидва воліли залишитися там, де вони є. Звичайно, ми можемо їх залучити в примусовому порядку, але характер робіт на проекті передбачає добровільну участь у ньому.

— Тоді в нас немає іншого вибору, крім як спинитися на її кандидатурі.

— Але це проти всіх правил.

— Така природа цього проекту — вона руйнує всі наявні підвалини. Коли щось піде не так, я візьму відповідальність на себе.

— Мій дорогий Яне, ви відповідатимете за це? Ви — головний інженер бази, але проект «Червоний берег» відрізняється від будь-якого іншого ключового проекту національної оборони. Його важливість і значущість не визначаються лише сферою складності технічних завдань.