Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Основним способом поширення ідей «Трисоляриса» в суспільстві була гра «Три тіла». Організація залучила великомасштабні інвестиції, щоб здійснити розробку цього величезного програмного забезпечення. Початкових цілей було дві: по-перше, обертати у свою віру неофітів, по-друге, розкинути сіті Організації ширше, відійти від наповнюваності лише високоосвіченою інтелігенцією і рекрутувати молодих членів Організації із середніх і нижчих класів.

Використовуючи зовнішню оболонку з елементами, образами, постатями з історії людського суспільства, гра пояснювала культуру й історію «Трисоляриса», не відштовхуючи новачків із самого початку. Після того, як гравець просувався до певного рівня і відчував зачарування трисоляріанською цивілізацією, Організація встановлювала з ним контакт, вивчала його симпатії, світогляд і, нарешті, рекрутували тих, хто успішно пройшов перевірку на можливість членства в Організації. Але «Три тіла» не викликали великого ажіотажу в геймерському світі, по-заяк гра потребувала занадто багато базових знань і критичного мислення, а більшість молодих гравців не мають належного терпіння і знань, щоб виявити приховану приголомшливу правду під цілком повсякденною візуалізаці-єю. Ті, хто були рекрутовані за допомогою гри, здебільшого також належали до інтелігенції.

Більшість з тих, хто став згодом редемптористом, познайомилися з трисоляріанською цивілізацією за допомогою гри «Три тіла»; отже, «Три тіла» можна сміливо вважати колискою редемптористів.

Попри той факт, що редемптористи створили релігійне вчення про трисоляріанську цивілізацію, у своєму ставленні до людської цивілізації вони не вирізнялися таким фанатизмом, як адвентисти. Їхньою кінцевою метою був порятунок Господа. І для того щоб Господь і далі існував, вони були готові якоюсь мірою пожертвувати людським світом зокрема. Але більшість із них вважали, що ідеальним рішенням було б знайти спосіб, який дасть Господу змогу й далі жити в зоряній системі «Трисоляриса» і уникнути вторгнення в Сонячну систему, що піде на користь кожному зі світів. У своїй наївності вони припускали, що успішне математичне розв'язання задачі трьох тіл змогло б допомогти в досягненні цієї мети. З іншого боку, подібне переконання не здається настільки вже наївним. Трисоляріанська цивілізація сама не полишала аналогічних спроб протягом багатьох тисячоліть — зусилля, спрямовані на розв'язання задачі трьох тіл, були сполучною ланкою, що пролягала крізь сотні циклів відроджень три-соляріанської цивілізації. Більшість редемптористів, які мали відповідні знання з математики і фізики, намагалися знайти розв'язання задачі трьох тіл і не припиняли своїх спроб навіть після того, як стало відомо, що запропоновані математичні методи зайшли у глухий кут, оскільки розв'язання задачі трьох тіл стало для їхньої віри Священним Граалем. Однак навіть після вербування в ряди редемптористів фізиків і математиків зі світовим ім'ям, дослідження в цій галузі не дали ніяких істотних результатів. Тому випадкова зустріч із Вей Ченом — генієм, який не мав жодного стосунку до Організації або трисоляріан-ської віри і здійснив прорив у знаходженні розв'язання задачі, стала для редемптористів подарунком долі.

Адвентисти і редемптористи постійно перебували в стадії гострого конфлікту. Адвентисти вважали, що редемптористи являли собою найбільшу загрозу для Організації, і ця думка була небезпідставною: деякі з ре-демптористів, які мали відчуття обов'язку, інформували уряди країн світу, котрі завдяки цьому поступово почали розуміти сутність Організації і її членів. Обидві фракції були приблизно однакові за чисельністю, а воєнізовані формування з обох боків були озброєні і приведені в бойову готовність в очікуванні початку громадянської війни всередині самої Організації. Є Веньцзє намагалася використовувати свій авторитет і репутацію в надії нівелювати суперечності між фракціями, але ефект від її дій залишав бажати кращого.

Позаяк розвиток Організації та її ідей іще тривав, з'явилася й третя фракція: «Ті, що вижили». Після підтвердження існування інопланетного флоту вторгнення бажання вижити у війні, що насувається, було природним інстинктивним людським бажанням. Звичайно, почнеться ця війна тільки за 450 років і не матиме нічого спільного з тими, котрі живуть нині, але багато людей сподівалися: якщо людська раса зазнає поразки в цій війні, то принаймні їхні нащадки, які житимуть через 450 років, зможуть зберегти собі життя. Служба в трисоляріанських загарбників зможе дати на це шанс. Порівняно з двома іншими фракціями, «Ті, що вижили», як правило, походили з нижчих соціальних класів, і більшість із них були зі Сходу, переважно з Китаю. Їхня чисельність була ще незначною, але приріст відбувався у геометричній прогресії. Якщо трисоляріанська віра і далі поширюватиметься серед людства, вони перетворяться на силу, яку в майбутньому не можна буде ігнорувати.