Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Найбільше вражало те, що численні члени Організації зрікалися будь-якої надії на самостійне вирішення людством проблем, які воно ж і породило. Вони ненавиділи і були готові зрадити свій вид, і навіть плекали, як свій вищий ідеал, ліквідацію всієї людської раси, включно зі своїми дітьми й онуками.

Організація мала характер збіговиська інтелектуальної еліти. Більшість членів походили з високоосвіченого прошарку суспільства, і багато хто з них належав до політичної і фінансової еліти різних країн. Організація якось намагалася розширити членство серед простих людей, але ці зусилля зазнали невдачі. Незабаром в Організації дійшли висновку, що прості люди, схоже, не мають комплексного і глибокого уявлення про темний бік історії і єства людства. Що було ще важливішим — їхнє мислення не зазнало такого глибокого впливу сучасної науки і філософії, вони все ще відчували непереборну, інстинктивну ідентифікацію з власним видом, і думка про зраду людства в цілому для них була просто немислима. Але настрій інтелектуальних еліт сильно різнився від такого способу мислення: більшість із них уже почала розглядати питання буття за межами людської раси. Людська цивілізація змогла створити всередині себе велику силу відчуження.

Утім, як Командувач Організації Є Веньцзє залишалася тільки їхнім духовним лідером. Вона не брала участі в повсякденній діяльності Організації, не знала, що та настільки збільшилася в розмірах, і навіть не мала уявлення про точну кількість членів.

Маючи на меті забезпечити швидкий приріст кількості членів, Організації довелося вести свою діяльність частково відкрито, але уряди країн світу ніколи не звертали особливої уваги на це. Керівництво Організації знало, що їхня діяльність перебуватиме під захистом саме на видноті через консервативне мислення урядів і брак жвавості уяви. У можновладних структурах, наділених всією повнотою влади і міццю держав, ніхто не сприймав прокламації Організації серйозно, вважаючи, що вони, як і інші фанатики-послідовники дивних культів, верзуть чергову нісенітницю. А через соціальний статус її членів уряди завжди ставилися з деяким відтінком потурання. На час, коли Організація була розцінена як загроза, повстанці були повсюди. Це сталося в той момент, коли Організація почала розвивати структуру власних збройних сил, що, безсумнівно, потрапило в поле зору органів національної безпеки, і мета її діяльності була витлумачена правильно. Лише протягом останніх двох років державні органи почали вживати проти Організації ефективних заходів протидії.

Ідеологічно Організація також не була монолітна, у ній спостерігалося складне переплетення різних фракцій і гілок. Але основний поділ ішов на дві фракції.

Адвентисти становили найбільш радикальну і фанатичну частину Організації, до якої входили переважно прихильники і симпатики евансовського панвидового комунізму. Вони повністю відмовилися від надії, що притаманна людській природі, і стали прихильниками зникнення людини як виду. Цей відчай розпочався з моменту масового вимирання живих видів на Землі, спричиненого діяльністю сучасної цивілізації. Пізніше, інші течії адвентистів ідеологічно обґрунтовували ненависть до роду людського іншими міркуваннями, не обмежуючи відправні точки течії такими питаннями, як охорона навколишнього середовища або війни. Деякі звели свою ненависть на дуже абстрактні, філософські рівні. Але якби надалі не описували прихильників адвентистів, більшість із них були реалістами, і не покладали занадто великих сподівань на інопланетну цивілізацію, чийому благу вони служили. Їхня зрада була заснована тільки на розпачі й ненависті до людського роду. Майк Еванс став автором їхнього девізу: «Ми не знаємо, як виглядає позаземна цивілізація, але ми знаємо, що являє собою людство».

Редемптористи з'явилися значно пізніше після створення Організації. По суті, це був релігійний орден, віруючі якого сповідували віру «Трисоляриса».

Ідея існування розвиненої позаземної цивілізації, безсумнівно, має велику притягальну силу для високоосвічених класів суспільства, і створити ілюзію привабливого образу такої цивілізації не становило для них ніяких труднощів. Людство все ще перебуває на рівні розвитку наївної дитини, і привабливість картинки, створюваної про більш просунуту інопланетну цивілізацію, була майже нездоланною. Як менш доречну аналогію можна навести таке: людська цивілізація являє собою молоду, недосвідчену людину, що плентається на самоті в пустелі Всесвіту й раптом дізнається про існування особи протилежної статі. І хоча вона не бачила її обличчя або фігури, саме усвідомлення того факту, що представниця роду людського існує десь на віддалі, породжує прекрасні фантазії про кохану людину, які поширюються зі швидкістю лісової пожежі. Поступово фантазії про ту далеку цивілізацію ставали дедалі більш комплексними, і редемптористи створили духовне вчення про трисоляріанську цивілізацію. Альфа Центавра стала Олімпом у Космосі, місцем проживання богів; так з'явилася релігія трисоляріанства, яка насправді не мала нічого спільного з віруваннями на «Трисолярисі». Але на відміну від віруючих інших конфесій, вони поклонялися тому, що було насправді, й існування Господа, хоча він і всемогутній, перебувало під загрозою, і обов'язок його порятунку ліг на плечі віруючих.