Лю Цысинь - Темний ліс

— Нема чого чекати, Всесвіт уже в глухому куті! Як казав Гайнс, якась цивілізація могла зародитися у Всесвіті мільярди років тому, й уже на сьогодні він може бути щільно заселений. І ніхто не знає, скільки вільного місця й не використаних ресурсів залишилося в нашій галактиці чи у Всесвіті загалом [89] Прим. автора. Цивілізації альтернативної біохімії можуть потребувати різних ресурсів для існування. Тому розподіл ресурсів Усесвіту між цивілізаціями можна розділити на безліч рівнів, паралельних один одному. Усе розмаїття фізичної активності — від форм життя на основі карбону та силіцію до існування зір і електромагнітного випромінювання — охоплює використання більшості видів матерії, що існують у Всесвіті. Більшість видів ресурсів споживається порівнево, але існують і випадки перетину потреб різних форм життя. .

— Але це не може бути правдою! Всесвіт здається неживим. За винятком Трисоляриса, ми більше не маємо підтверджень існування інших форм життя!

— Ось про це ми далі й поговоримо. Дай-но мені сигарету. — Ло Цзі довго снував рукою в темряві, перш ніж зумів узяти сигарету в Да Ши. Коли він знову заговорив, Ши Цян зрозумів, що співрозмовник відійшов на три-чотири метри вбік. — Маємо трохи розійтися, щоб змоделювати космічний простір між нами, — сказав Ло Цзі й повернув фільтр, запалюючи сигарету.

Ши Цян запалив свою; в темряві на незначній відстані один від одного засяяли два невеличкі Марси.

— Гаразд, — вів далі Ло Цзі. — Щоб наочно проілюструвати проблему, нам потрібно побудувати модель най-компактнішої цивілізації у Всесвіті. Наші з тобою вогники перетворяться на планети двох цивілізацій і, крім них, не буде більше нічого. Зможеш це уявити?

— У такій темряві — запросто.

— Назвемо їх просто: твоя і моя цивілізації. Світи далеко один від одного, нехай їх відділяє відстань сто світлових років. Ти дізнався про моє існування, але без жодних подробиць. Я ж взагалі й гадки не маю про тебе.

— Гаразд.

— Тепер дамо визначення двом типам відносин: «доброзичливі» й «ворожі». Ці терміни від початку не наукові, тож нам необхідно чітко визначити їх суть. Отже, доброзичливістю вважатиметься відмова від нападу й винищення інших цивілізацій. Відповідно ворожістю — протилежна модель поведінки.

— Невисокі в тебе критерії доброзичливості.

— Отже, тобі відомо про існування моєї цивілізації у Всесвіті. Що ти робитимеш? Нагадую про необхідність мати на оці аксіоми існування цивілізацій, так само як і зважати на масштаби відстаней і розділення космічним простором.

— Я налагоджу контакт із тобою?

— Якщо ти це зробиш, то поплатишся розголошенням факту свого існування.

— Так, а це не дрібниця в масштабі Всесвіту.

— Існує три варіанти розголошення: найповніший — надіслати точні координати в міжзоряному просторі; середній — вказати загальний напрямок; мінімальний — просто поінформувати про факт існування. Але навіть отримавши мінімум інформації, я можу почати шукати й знайти тебе. Якщо ти зміг, то чому мені не вдасться? Це лише питання часу й розвитку технологій.

— Але, приятелю, я можу на власний страх і ризик підтримувати з тобою постійний контакт. Якщо твоя цивілізація виявиться ворожою — що ж, мені не пощастило. Якщо ж ти налаштований доброзичливо, то ми й далі спілкуватимемося, аж поки не об'єднаємось у велику доброзичливу цивілізацію.

— Чудово, Да Ши, ось ми й підійшли до ключового моменту. Повернімося до аксіом космічної цивілізації: навіть якщо я доброзичлива цивілізація, чи можу я бути певен щодо твоїх добрих намірів на початку спілкування, тільки-но отримавши звістку від тебе?

— Звичайно, ні. Бо це порушуватиме першу аксіому.

— Отже, отримавши сигнал від тебе, що я маю робити?

— Визначитися, хто я: ворог чи друг. Якщо ворог — знищити, якщо друг — можна продовжувати спілкування.

Червона цятка сигарети Ло Цзі піднялися вище й почала переміщуватися. Мабуть, він підвівся й почав ходити туди-сюди.

— Це чудова пропозиція на Землі, але в масштабах Всесвіту вона не спрацює. Вводимо ще одне важливе поняття — ланцюги підозр.

— Щось украй дивне.

— Колись мені просто назвали цей термін, докладно не пояснивши, що він означає. З часом я зміг самотужки, лише за допомогою семантичного аналізу, зрозуміти, що воно таке.

— Сказали? Хто сказав?

— Давай про це пізніше. Повернемося до нашої проблеми: якщо ти думаєш, що я представник доброзичливої цивілізації, то тільки з цієї причини все одно не відчуватимеш себе в безпеці, тому що згідно з першою аксіомою доброзичлива цивілізація не може авансом вважати інші цивілізації такими само доброзичливцями. Отже, ти й досі не знаєш, що я думаю про тебе: налаштований ти миролюбно чи вороже. Йдемо далі: навіть якщо ти певен, що я знаю про твою доброзичливість, і я знаю, що ти мене вважаєш таким самим, однак я не знаю, що ти думаєш про те, що думаю я. Трохи заплутано, але зрозуміти можна. І зваж, ми дійшли тільки до третього рівня! Подібні логічні нашарування можуть тривати без кінця.