Лю Цысинь - Темний ліс

— Я завтра піду до Бюро в справах пробуджених, — слова Да Ши нагадали Ло Цзі про маленьку світлу оазу в пітьмі його серця. Можливо, возз'єднання з коханою і дитиною — остання надія на його порятунок.

Але не людства — сподіватися вже не було на що.

Під'їжджаючи до Нового життя-5, Да Ши раптово загальмував і, вдивляючись у темряву, мовив:

— Щось тут не так.

Ло Цзі й собі глянув: у небі дивне світіння, схоже на вогні святого Ельма. Скидалося на заграву вогнів містечка внизу, але точно сказати було важко, бо насип біля шосе затуляв панораму околиць; до того ж, вогні дивним чином рухалися.

Коли автомобіль звернув із шосе на путівець, їм відкрилося захопливе й дивовижне видовище: уся пустеля між Новим життям-5 і трасою перетворилася на ковдру туману, під якою сяяло море світляків. Ло Цзі лише за кілька хвилин зрозумів, що перед ними — великий натовп людей, вбраних у звичний для цих часів одяг, і він світиться.

Автомобіль повільно під'їхав до юрми, й Ло Цзі побачив, як люди затуляють очі від світла фар, силкуючись розгледіти пасажирів. Ши Цян вимкнув фари, й вони опинилися перед стіною з людей, оповитою химерним світлом.

— Здається, вони на когось чекають, — Да Ши не зводив погляду з Ло Цзі. Від цього тому стало зле. Да Ши заглушив мотор і сказав: — Сиди тут тихо, я піду дізнаюся, що воно і як. — Він вискочив із машини й бадьоро попрямував до натовпу. На тлі миготливої стіни масивне тіло Ши Цяна відразу перетворилося на силует із театру тіней. Ло Цзі бачив, як він швидко підійшов до натовпу, перемовився з кимось кількома словами й пішов назад до машини.

— Усі чекають на тебе. Ну ж бо, йди, — сказав Ши Цян, спираючись на дверцята автомобіля. Зустрівся очима з переляканим поглядом Ло Цзі й заспокоїв: — Не хвилюйся, все гаразд.

Ло Цзі вийшов із машини й рушив до натовпу. І хоча вигляд одягу сучасних людей його вже не дивував, але серед цієї пустелі не полишало відчуття, що перед ним зібралися представники іншого виду живих істот. Проте коли наблизився й побачив вираз їхніх облич, відчув, як швидко закалатало серце.

Щойно прокинувшись після гібернації, Ло Цзі ще раз пересвідчився: люди кожної епохи мають певні загальні особливості, відповідні до часу й місця, де вони живуть. Різниця так вражає, що сплутати пробуджену людину з минулого із сучасником майже неможливо. Проте вирази облич, у які зараз вдивлявся Ло Цзі, не належали ані сьогоденню, ані ХХІ століттю. Він не знав, із якої доби й точки на Землі прийшли ці люди, тому ледь не зупинився, закляклий з переляку, й тільки безумовна довіра до Да Ши змушувала його йти далі. Коли наблизився майже впритул, остовпів від зображення на одязі людей.

Кожен сантиметр тканини їхнього вбрання вкривали його фотографії чи анімовані зображення.

По тому, як Ло Цзі став Оберненим, він майже перестав з'являтися на публіці й перед представниками засобів масової інформації, тож його знімків у вільному доступі лишилося дуже мало. Однак усі, які тільки можна було відшукати, тепер світилися на одязі людей довкола. Він навіть побачив кілька фотографій із його минулого життя простої людини. Одяг мав можливість під'єднува-тися до глобальної інформаційної мережі для скачування зображень, тож вочевидь його світлини зараз розліталися цілим світом. Він також зауважив, що всі фотографії у первісному стані, без усіляких художніх спотворень і доопрацювань, що так до вподоби сучасним людям. Значить, у глобальній інформаційній мережі зовсім недавно розмістили ці знімки.

Побачивши, що Ло Цзі зупинився, натовп рушив до нього. Передні ряди пригальмували за кілька метрів, намагаючись стримати задніх, а потім синхронно опустилися перед ним на коліна. Наступні ряди наслідували їхній приклад, і ось уже весь миготливий натовп схилився, створив ілюзію потужного відпливу, чиї хвилі стрімко звільняли захоплений берег.

— Господи, врятуй нас! — почув Ло Цзі чийсь вигук. Це благання запустило ланцюгову реакцію.

— Боже, врятуй наш світ!

— Великий посланцю, нехай запанує вселенська справедливість!

— Янголе справедливий, спаси людство!

Двоє наблизилося до Ло Цзі; одяг одного не світився. У першому Ло Цзі впізнав Гайнса, другий виявився військовим — на його однострої тьмяно поблискували погони й петельки.

Гайнс урочисто промовив:

— Докторе Ло Цзі, я щойно був призначений вашим особистим представником у Комісії проекту «Обернені до стіни» при ООН. Мені доручено повідомити вам, що проект відновлено й вас визнали єдиним Оберненим.