Лю Цысинь - Темний ліс

Військовий нагадав про себе:

— Я — Бен Джонатан і обіймаю посаду Спеціального уповноваженого Об'єднаного конгресу флотів. Ми вже зустрічалися з вами, щойно ви пробудилися після гібер-нації. Мені доручено вам повідомити, що всі три флоти — Азійський, Європейський і Північноамериканський безперечно погоджуються з відновленням вашого статусу та визнають вас Оберненим з усіма належними повноваженнями.

Гайнс вказав на натовп, який стояв навколішки посеред пустелі, скільки сягав погляд.

— В очах загалу ви поєднуєте в собі два начала: для вірян — Божий посланець, ангел справедливості; для атеїстів — представник однієї з надзвичайно розвинених цивілізацій Чумацького Шляху.

На Ло Цзі схрестилися погляди всіх присутніх. Він надовго замислився, але на думку спадало єдине.

— Заклинання спрацювало?

Гайнс із Джонатаном синхронно кивнули, й Гайнс додав:

— 187J3X1 знищено.

— Коли?

— 51 рік тому. Побачити можна було вже рік тому, але факт виявили тільки сьогодні вдень, бо та зоря нікого не обходила. Декілька службовців ОКФ, які відчайдушно намагалися відшукати вогник надії в цій безвиході, вирішили покопирсатися в архівах. Вони пригадали план «Обернені до стіни» й ваше заклинання, тому вирішили поглянути на 187J3X1. На їхній подив, система зникла повністю, залишила по собі купу уламків у космосі. Вони знову звернулися до архіву й почали передивлятися всі звіти про спостереження за системою впродовж року й раніше. Так і дізналися, що 187J3X1 знищена.

— Чому ви впевнені, що її знищили навмисно?

— Ви чудово знаєте, що 187J3X1 була стабільною зорею на кшталт Сонця, тож її перетворення на нову – абсолютно виключене. Крім того, на знімках чітко зафіксований момент руйнування: крихітний за розмірами об'єкт, що рухався майже зі швидкістю світла, влучив точно у 187J3X1. Його назвали «фотоїд», бо змогли виявити лише завдяки слідам під час проходження крізь зоряну атмосферу. Попри те, що фотоїд був крихітним, його маса внаслідок релятивістського ефекту максимального наближення швидкості руху до швидкості світла сягнула однієї восьмої маси зорі системи 187J3X1. Ціль миттєво знищена вибухом, заразом також випарувалися й усі чотири планети системи.

Ло Цзі підняв погляд і побачив, що сьогодні нічне небо зовсім захмарене й не видно жодної зорі. Він рушив просто вперед, і люди поспіхом підхоплювалися, щоб дати йому дорогу, проте в нього за спиною стрій відразу змикався. Кожен хотів опинитися якнайближче до нього, ніби холодної пори рвався до тепла, але водночас всі з острахом трималася на певній дистанції. У флуоресцентному океані з'явилася темна пляма, схожа на око тайфуна. Один прочанин кинувся ниць перед Ло Цзі, перегородив тому шлях і почав цілувати ноги. Ще кілька вірян увійш-ли в коло, аби наслідувати приклад першого, й здавалося, що ситуація зараз вийде з-під контролю, але з натовпу почулося кілька вигуків і спантеличені віряни відступили.

Ло Цзі й далі бездумно рухався вперед, і лише зрозумівши, що не знає, куди йде, зупинився. Підняв очі й угледів у перших рядах Гайнса з Джонатоном, подався до них.

— Що мені зараз робити? — запитав він.

— Ви як Обернений можете робити все, що заманеться, в межах Акту про Обернених, — відповів Гайнс. — Звичайно, загальні обмеження вашої діяльності залишилися тими самими, але тепер ви можете використовувати майже всі ресурси світового співтовариства.

— А також Об'єднаного конгресу флотів, — додав Джонатан.

Ло Цзі подумав і сказав:

— Зараз не потрібно жодних ресурсів. Але мені справді повернули всі повноваження Оберненого?

— Можете не сумніватися, — відповів Гайнс. Джонатан сухо кивнув.

— Тоді у мене є дві вимоги. По-перше, повсюдно в містах має бути відновлений порядок і всі мають повернутися до нормального життя. Тут усе зрозуміло, і я думаю, що пояснювати нічого не треба.

Всі довкола закивали головами, а хтось прокричав:

— Говори, Боже, тебе слухає весь світ.

— Так, увесь світ, — погодився Гайнс. — На відновлення порядку піде певний час, але, маючи непохитну віру в тебе, ми впораємося. — У відповідь на його репліку всі знову запопадливо закивали.

— По-друге, нехай усі розходяться. Я хочу, щоб у цьому містечку панували тиша та спокій. Дякую!

Після цих слів Ло Цзі люди певний час мовчали, а потім почали переказувати почуте від вуст до вуст. Натовп порідшав, усі розходилися дуже повільно й неохоче, проте щосекунди рух натовпу пришвидшувався. Один за одним від'їжджали автомобілі; колони піших ішли навпростець до міста, перетворюючись на живий ланцюг комах, схожих на світляків.