Лю Цысинь - Темний ліс

— Мушу сказати, що порівняно з Фредеріком Тейлором ви — чудовий стратег, справжній Обернений, і це, повірте мені, зовсім не підлабузництво. Визнаю, що ви спромоглися пошити мене в дурні майже на десять років. Ви всі ці роки з маніакальною впертістю й божевільним ентузіазмом марили створенням надпотужної водневої бомби — зброї, вкрай неефективної в космічних війнах, і приховували свій справжній стратегічний задум. Тривалий час я не міг відшукати жодних підказок, зачіпок, які навернули б мене на слушну думку. Я безнадійно блукав лабіринтами, зведеними вашим розумом, і майже визнав поразку, — Руйнівник глянув на стелю, ніби пригадуючи той важкий період. — Пізніше я вирішив зібрати інформацію про ваше життя до того, як ви стали Оберненим. Це виявилося зовсім непросто, бо софони не могли мені допомогти. Вам відомо, що Землі на той час досягли ще лише нечисленні софони, тому їм не давали завдання стежити за життям лідера невеличкої південноамериканської країни. Тож мені довелося відновлювати картину подій звичайними методами, і це зайняло три роки. Серед усього масиву інформації найцікавішим, на мій погляд, виявився факт трьох ваших зустрічей із Вільямом Козмо, до того ж, таємних. Встановити зміст ваших бесід годі було й сподіватися, але сам факт неодноразових таємних зустрічей глави латинської країни третього світу з провідним західним астрофізиком видається вкрай дивним. Тепер зрозуміло, що ви вже тоді готувалися стати одним із Обернених.

Те, що вас цікавило, безумовно, стосувалося результатів досліджень доктора Козмо. Як ви про них дізналися, мені не відомо, але ви маєте інженерну освіту, як і ваш попередник — фанат соціалізму, котрий вважав, що провідна роль у суспільстві повинна належати саме людям з інженерною освітою. Щиро кажучи, саме тому вас і призначили його наступником, і вам вистачило кмітливості, аби збагнути справжнє значення результатів досліджень Козмо.

Після початку Трисоляріанської кризи група вчених під керівництвом доктора Козмо взялася до розробки проекту з вивчення так званої атмосфери зоряної системи Трисоляриса. Вони припустили, що поява атмосфери могла стати наслідком падіння однієї зі зниклих планет на поверхню котроїсь із трьох зір. Планета власної масою розірвала зовнішні оболонки зорі, завдяки чому зоряна речовина вихлюпнулася у відкритий космос і сформувала атмосферу. Через повну асинхронність руху зір у системі Трисоляриса періодично трапляється їх зближення. Вони підходять одна до одної на дуже малу відстань, тож атмосфера довкола однієї з них розсіюється силами гравітації іншої. Але вже після розходження зір на відстань, достатню для ослаблення взаємного тяжіння, атмосфера знову виривається з глибин зорі на поверхню. Подібні явища не постійні, радше схожі на раптові виверження наших вулканів, але саме вони і є причиною розширення та стискання атмосфери зір, яке вже охрестили диханням. Щоб довести цю гіпотезу, Козмо намагався віднайти подібні зорі й у інших світах, де атмосфера також утворилася внаслідок падіння планети на світило. І третього року Кризи йому пощастило.

Команда доктора Козмо відкрила планетарну систему 275Е1 на відстані близько 84 світлових років. На той час космічний телескоп «Габбл ІІ» ще не був введений у експлуатацію, тож учені скористалися методом вимірювання гравітаційних коливань [56] Прим. перекл. Ще має назву спектрометричного методу Доплера. , а потім, після спостережень і обчислень амплітуди коливань радіальної швидкості, періоду обертання та змін яскравості зір [57] Прим. автора. Періодичні незначні зміни яскравості зір, коли між зорею і спостерігачем проходить планета. визначили, що планета розташовується дуже близько до зорі. Спочатку це відкриття не привернуло значної уваги, бо на той час астрономічне співтовариство відкрило вже понад двісті планетарних систем. Але подальші спостереження шокували вчених: ця незначна відстань між планетою і зорею і далі постійно зменшується, зближення щораз прискорюється. Це означало, що люди вперше могли спостерігати зіткнення планети із зорею. І це сталося за рік — чи, точніше, за 84 роки до моменту спостереження. Наявні на той час інструменти дали змогу побачити лише зникнення гравітаційних коливань зорі й відсутність змін зоряної яскравості. Але тоді сталося щось неймовірне: довкола зорі утворилася спіраль із зоряної речовини, яка постійно розширювалася. Це мало вигляд пружини, що повільно розтискалася від центру-зорі. Козмо з колегами швидко зрозуміли, що цей потік зоряної речовини струмує з точки зіткнення з планетою, яка зламала зовнішні шари далекого сонця та вивільнила чималу частину його енергії у відкритий космос. А внаслідок обертання самої зорі цей потік закручується у спіраль.