Эльфрида Елинек - Коханки

Сюзі й Бріґітту розділяє чітка демаркаційна лінія, позначена кавником. Це різко обкреслена, болюча розмежувальна риса, що вказує кожній з них на своє місце, що розділяє два різних характери. Але коли одна з них бере кавник у руки й розливає каву у філіжанки, і Сюзі й Бріґітта раптом опиняються разом, і їх нічого не розділяє.

Вони розходяться, наприклад, у тому, що Сюзі бажає добра всьому людству, малим і великим, а надто голодуючим дітям у всьому світі, адже вона — жінка й сама незабаром стане матір'ю. Сюзі лякається думки, що десь голодують маленькі діти. Жінка в ній виражає своє щире обурення. Майбутня мати повстає проти такої несправедливості.

Із цієї причини вона зрідка буває на заходах політичного гуртка в їхній школі. А ще вона постійно ходить на заняття в групу народного танцю. Удома про політичний гурток вона анічичирк, а от групу народного танцю завжди виставляє перед собою, як ніжний голубок свою голубку.

Бріґітта хоче одного — завоювати Гайнца. Сюзі, в першу чергу, хоче посперечатися про що-небудь, обговорити які-небудь важливі проблеми. У голові в неї крутиться купа різних слів і тем, довго не затримуючись і виливаючись у тріскотню.

Щойно Сюзі відкриває рот, вона випалює нову порцію відомостей про голодуючих людей в усьому світі. Бріґітта відсовує вершки подалі, щоб вони, не дай Боже, не звурдилися від такого страхіття. А ще Сюзі любить готовити, цього її вчать у жіночій гімназії, щоб у майбутньому, коли Сюзі вийде заміж, її чоловікові й дітям не довелося голодувати так, як багатьом іншим, котрих Сюзі може перерахувати. У Сюзі в запасі тьма-тьмуща всіляких слів і висловів, які позначають голод і несправедливість. Бріґітта бачить несправедливість в одному: навіщо Гайнц знається із Сюзі? Сюзі бачить несправедливість у тому, що Гайнц ситий і задоволений життям, у той час як багато хто голодує. І ще вона говорить про те, як класно танцювати народні танці в гуртку народного танцю, і що класно, у контрасті з танцями, що вона, як будь-яка мисляча людина, переймається проблемами стражденних у цьому світі.

У Бріґітти в запасі лише одне слово: Гайнц. Є у неї в запасі й ще одне слово: робота, але його вона не вимовляє, оскільки до роботи цілком байдужа. Вона гордо заявляє, що ніколи не голодувала й не голодуватиме, не те що інші. Щоправда, вона цих людей не знає, але так їм, мабуть, і треба, адже зовсім голод тобі не «світить», якщо ти старанно працюєш. При цьому Бріґітта думає про Гайнца й про те, як він — а не вона — старанно працюватиме.

Бріґітта гордо заявляє, що їй завжди всього досить, а от у Гайнца всього навіть більше ніж досить, навіть на двох вистачить і ще залишиться. Іноді Бріґітта буває сита всім цим по горло. Іноді їй все це вже під зав'язку. Але варто їй у такі миті глянути на Гайнца, як їй знову всього бракує, і Гайнцові треба вийти на перший план, запустити свій мотор, зробити свою роботу.

І щоб потім усі побачили плоди його праці.

Гайнц розуміється на техніці, тому він у ній і повинен усього домогтися. Сюзі й Бріґітта пишаються тим, яких нових успіхів добивається техніка щодня. У Бріґітти більше підстав пишатися, ніж у Сюзі, адже Гайнц один із тих, хто без техніки дня прожити не може й хто в ній добре розбирається. Гайнц і Бріґітта торгуватимуть усілякими різними електроприладами, і Гайнц при необхідності може їх ремонтувати.

У Сюзі більше підстав пишатися, ніж у Бріґітти, адже вона точно заведе у себе в будинку купу всяких електроприладів. І цьому Гайнцу вона вкаже, що ремонтувати, коли що-небудь раптом зламається.

Між гордістю Бріґітти-фахівця й гордістю Сюзі-власниці — величезна різниця. Бо ж Бріґітта сама по собі не фахівець, це Гайнц — фахівець. І в нього теж є своя гордість.

Гайнц пишається тим, що коли-небудь у нього під орудою будуть помічники, які візьмуть на себе всю чорну роботу. Гайнцу тоді залишиться тільки наглядати, як ідуть справи.

А Сюзі тим часом як і раніше жаліє людей, які живуть гірше, ніж вона.

А Бріґітта тим часом як і раніше не відчуває жалості ні до кого, адже вся її увага прикута до Гайнца.

Сюзі Гайнц геть не обходить. У Сюзі явно все є. Сюзі жаліє Бріґітту.

А Бріґітта відчуває жалість до Сюзі, тому що тій не до снаги гідно оцінити Гайнца.

І хоча Бріґітті не випадає звертати Сюзаннину увагу на Гайнцові цноти і їй однаково, тече у суперниці слина чи ні, вона, проте, тільки й розповідає що про цноти Гайнца. Сюзі і далі жаліє Бріґітту, якій явно невтямки, що на світі є люди з вагомішими цнотами.