Чак Паланик - Виправний день

— Я не збираюся вас кривдити.

Цей Амансіо Ортеґа [82] Amancio Ortega (1936) — іспанський підприємець, володіє текстильними брендами Zara, Bershka, Pull and Bear та іншими. й запитав:

— Вам пістолет потрібен для того, щоб мене не кривдити?

Волтер відповів:

— Мені потрібно лише позичити ваш мозок на кілька днів.

Поки вони минали велич Нью-Йорка з усіх боків машини, цей Карл Альбрехт [83] Karl Albrecht (1920–1914) — німецький підприємець, довгий час вважався найбагатшою людиною в Німеччині. запитав:

— У тій гумці часом не було ковтунців?

Волтер запитав:

— Чого?

— Ковтунців із кишені, — повідомив він Волтеру. — На жуйці, яку ви мені так щедро запропонували. — Піднісши обидві долоні вгору, він звернувся до даху машини, благаючи: — У моєму віці, з тією цінною дрібкою життя, що мені залишилася, чому це я маю довіряти якомусь молодому негіднику, який так щедро пропонує мені дешеву жуйку, вкриту брудом?

Волтер відчув якісь волосяні нитки між зубами. Його щоки палали від сорому, але він не хотів підтверджувати слова чоловіка, випльовуючи жуйку з вікна. Натомість він сказав:

— Ви божевільний. Це чудова жуйка! — саме тоді йому треба було витягнути телефон, але Волтер не хотів, щоб його новий батя побачив, як він заправляється порно.

Водій таксі виплюнув жуйку через вікно. Волтер сказав їм обом:

— Жуйка — смачнюща!

Щоб таксист не побачив його орендовану машину, вони вийшли раніше. Тоді, коли тільки Волтер і той чоловік ішли Квінзом, коли вони підійшли до орендованого авто, він кивнув цьому Карлосу Сліму [84] Carlos Slim (1940) — мексиканський бізнес-магнат, інвестор, філантроп. , щоб залазив усередину. Волтер пообіцяв йому:

— Тиждень, максимум.

Волт відкрив фотографії Шасти на своєму телефоні. Підніс екран, щоб його новий батя подивився. Промотуючи фотографії усміхненої Шасти, сплячої Шасти, Шасти, яка його ігнорує, Волтер сказав:

— Ось мій мотив.

Погляд чоловіка перейшов на важіль відкриття багажника зсередини. Волтер не заперечував, якщо чоловік зрештою залізе всередину. Нехай думає, ніби він зможе вискочити на першому-ліпшому світлофорі. Він зітхнув, цей Інґвар Кампрад [85] Ingvar Kamprad (1926–2018) — шведський підприємець, засновник компанії ІКЕА . . Плечі впали, і він пробурмотів:

— Тиждень, каже мені містер Терорист! — скрутившись калачиком біля запасної шини у Волтера в багажнику, він поспішно подав йому свій годинник, телефон і гаманець, але Волтер відмовився. Трохи подумавши, він узяв телефон чоловіка, щоб відключити сигнал GPS. Волтер сказав:

— Ви не до кінця усвідомлюєте мої мотиви, — і додав: — Мені не потрібні ваші гроші.

Волтер сказав:

— Я не якийсь там терорист, — і захряснув кришку багажника.

Як тільки багажник замкнувся, Волтер виплюнув страшну жуйку. В кишені пальта він віднайшов трубку на одну затяжку і вдихнув на повні легені, затримав дим, відпускаючи розум у мандри. Бідна Елізабет Тейлор, подумав він. Двічі на прицілі. Хіба не вона також була ціллю в ретельно спланованій автокатастрофі з метою вбивства в романі Дж. Ґ. Балларда «Автокатастрофа»? Де вони планували з’їхати з естакади — яку в Англії називають шляхопроводом — і символічно зґвалтувати її лімузин, розтовкши до смерті своїми седанами? Чи стільки змов, щоб її убити, — це насправді основний вимір її успіху в кіно?

Через зачинений багажник Волтер сказав, що йому шкода через те, як усе склалося, про Голокост і все таке, але тут усе буде по-іншому. Волтер був неупереджений, оскільки колись у середній школі зробив діораму на тему остаточного вирішення єврейського питання. Це був його аргумент ненависним заперечникам Голокосту в Інтернеті, проект, доповнений димом ладану, який зловіще піднімався з димарів, побудованих із леґо. Ладан сандалового дерева, бо то був єдиний, що продавався у «Вол-Марті». Там був бульдозер «Тонка», який скидав голих барбі в яму, щоб заховати їх від сил антигітлерівської коаліції, що вже наближалися. Достойна спроба, ота діорама, проте через неї його відправили в кабінет шкільного психолога, де показали відео про те, як не бути мудаком, що неправильно сприймає культуру. Відтоді він завжди старався докладати особливо жорстоких, на повну котушку, зусиль, щоб бути чуйним стосовно людей з іншими релігійними поглядами.

Коли він поклав трубку назад у кишеню, то відчув виток струни. Гаррота.

Насправді не було в нього ніякого пістолета. Замість пістолета в кишені пальта був товстенький пакет каліфорнійської ультрафіолетової. І ще клейка стрічка, яку він забув використати. Він прошепотів у замкнений багажник: