Жиль Легардинье - Остерігайтеся котів

Браян із Софі заходяться від сміху. Сара прибігає з компресом і спиртом. Я забираю в неї медикаменти:

— Облиш, я цим займуся. Твоє весілля було ідеальним, тепер воно ще й незабутнє.

Здається, Сара ще не отямилася і їй важко жартувати.

— Ти уявляєш, прийняти гостя за вампіра? Вона хвора!

Браян знову вискалює ікла. Сара сміється:

— Припини, бо якщо вона тебе побачить, то розпочне знову. Але де вона знайшла дошку?

Напад божевілля Жад щонайменше розвеселив публіку. Австралійці почали вдавати вампірів, тоді як Лена з дівчатами прикидалися жертвами. Флоранс і Мод зайнялися Жад. Вони розпочали з холодного душу, а потім прочитали їй лекцію. Вечоріло, коли наша мисливиця на вампірів знову з’явилася — із зіпсутою зачіскою і в подертій сукні, яка могла зійти за витвір видатного дизайнера. Присоромлена, вона пішла просити вибачення у Стіва й Сари. Потім попрямувала до Браяна, який просто не відходив від Софі… Він удав, що злякався, перш ніж поцілувати її в щоку, а потім завалив її, демонструючи, що хоче вкусити за шию. Знадобилася ще година, щоб усі заспокоїлися. Ввечері запрошений співак гепнувся зі сцени, тому що вона виявилася трішки пошкодженою. Тепер ми знаємо, де Жад дістала дошку.

Ми з Ріком так і не змогли завершити нашу розмову, але дорогою додому я дізналася новину, від якої просто ошаленіла: у понеділок вранці він бігатиме. Та йому ж більше не потрібно цим займатися. Він цілий тиждень вирішував «свої справи». А Жад влаштувала хороше тренування на весіллі, тепер він у чудовій фізичній формі. Тож я вас запитую: для чого йому знову бігати?

Я не збираюся ще тиждень чекати, щоб отримати хоч якусь відповідь. Мене це вбиває. З тою швидкістю, що я складаю пазл, мені знадобиться ще півстоліття, щоб дізнатися його улюблений колір. Тож цього разу я вирішила застосувати важку артилерію й зателефонувала Софі:

— Я тебе не дуже відволікаю?

— У мене побачення з Браяном за десять хвилин.

— Як там ваші голови?

— Супер. Не хочу в цьому зізнаватися, але ця божевільна Жад мені дуже допомогла…

— Приклавши до тебе дошку? Ти справді чудна…

— Якби не вона, то ми з Браяном і словом не обмінялися б, а так… У тебе з Ріком теж, бачу, не все так погано?

— Та це ж через нього я тобі й телефоную. Що ти робиш завтра вранці?

— О ні! Мені набридли твої шалені плани!

— Софі, я звертаюся до подруги. Пригадай ці чудові моменти, які ми пережили…

— Я б воліла пригадувати лише приємні, але є й інші… Що на цей раз? Марафон, вампіри чи НЛО?

— Стеження.

— Перепрошую?

— Рік піде бігати, а я не знаю куди. Я переконана, що він щось від мене приховує. Ми візьмемо твою машину, я сяду ззаду, і ми прослідкуємо за ним.

— Ні, та це ж геть неможливо. Ти конатимеш у тому ж притулку, що й Жад. Думаєш, він тобі зраджує? Та ви навіть не пара! Дай йому подихати!

— Софі, не хотіла тобі казати, але дівчина, яка провела чотири години в роздягальні, щоб подивитися, як хлопці з волейбольної команди приймають душ, думаю, не краща.

— Як ти можеш? А ти з Дідьє, коли хотіла пограти на електрогітарі й тебе вразило струмом?

— Твоя правда! Я й забула!

— Навіть не сумніваюся. А я ніколи не забуду, як вони почали намилюватися!

— Софі, будь ласка, допоможи мені.

— Ненавиджу, коли ти говориш таким голосом. Він мене завжди розчулює. Це протизаконно.

— Якщо ти знаєш, чим усе скінчиться, то, може, не слід марнувати наш дорогоцінний час?

— Диви, якщо я до тебе звернуся з якимось проханням, а ти відмовишся…

— Я підпишу тобі документ: «Погоджуюся на будь-який несусвітний учинок».

— Ти мене дратуєш. О котрій годині він бігає?

— Щоб не пропустити його, потрібно бути на місці близько пів на восьму.

— І як мені вчинити, якщо Браян залишиться надовше?

— Скажи йому правду. Ти мусиш урятувати життя найкращій подрузі. Думаю, що австралійський вампір зрозуміє.

Цього ранку я відкрила для себе одну із семи ключових істин, які керують усесвітом: перуанська шапка не пасує нікому.

Коли я побачила Софі за кермом автомобіля в перуанській шапці, насуненій на саме чоло, та у величезних темних окулярах, то хотіла все скасувати. Не знаю, чи то форма, чи то матеріал або колір, але, відверто кажучи, я розумію, чому це нервує лам і вони плюють на невірних.

— Це все, що я знайшла, щоб твій хлопець мене не впізнав, — сказала вона на свій захист.

— А в тебе нічого не знайшлося, щоб він тебе не помітив?